Форум www.neformat.com.ua

Форум www.neformat.com.ua (https://forum.neformat.com.ua/)
-   Classical (https://forum.neformat.com.ua/classical/)
-   -   Samuel Barber / Сэмюэл Барбер (https://forum.neformat.com.ua/classical/40038-samuel-barber-semyuel-barber.html)

Drop 12.01.2011 03:04

Samuel Barber / Сэмюэл Барбер
 
Вложений: 5
Samuel Barber
Samuel Osborne Barber II
9.III.1910 — 23.I.1981


http://imageshack.us/a/img600/9563/sb01gi.jpg

Цитата:

Американський композитор Семюель Барбер часто бентежить критиків. Барбер не заснував ніякої школи та не належав до жодного напрямку. Як публічна людина, він здавалось стояв осторонь від різних боїв критиків на кшталт «тональна музика проти атональної», «Ігор Стравінський проти Арнольда Шенберга», «стара гвардія проти нової». Майже всі інші видатні імена американського модернізму – Аарон Копленд, Рой Харріс, Уолтер Пістон, Девід Даймонд, Леонард Бернстайн, Вірджил Томсон, Роджер Сешенс, Мільтон Беббіт – так чи інакше, асоціювали себе з певним табором. Барбер здається просто писав музику - тому його постать і стала суперечливою, тому одні критики нападають на нього, а інші захищають.

Барбер знаменитий, перш за все, як мелодист. Майже все, що він написав містить хоча б одну чудову мелодію чи тему, що запам’ятовується. У певних колах це створювало йому репутацію «відсталого» чи навіть вульгарного композитора. Однак, його дар також щиро дивував людей. У жодному творі Барбера немає нічого такого, що миттєво впізнається чи видає композитора, на відміну від творчої спадщини Копленда, Ральфа Воан-Вільямса чи Сергія Прокоф'єва. Мелодійний акцент Барбера дав привід деяким критикам назвати його стиль "неоромантичним", та це не зовсім вдале визначення. Майже все те, що він писав, просто не могло бути написаним в епоху романтизму. Його гармонії занадто складні, часом надзвичайно дисонансні, підхід до форми сучасний, а оркестровки, як правило, доволі експериментальні. Те, що його музика звучить так насичено та багато, лише підкреслює, що експерименти були успішними.

Барбер не був вундеркіндом, проте його музичні здібності проявились досить рано. Op. 1, Серенаду для струнного квартету (переписану пізніше для струнного оркестру), він писав під час навчання в Інституті Кертіса. Безумовно, це була студентська робота, яку можна назвати відверто «романтичною», у дусі Сюїти «З часів Хольберга» Едварда Гріга, «Малої Сюїти» Карла Нільсена (також Op. 1) та «Серенади мі мажор» Едуарда Елгара. Однак, уже в Op. 5, «Увертюрі до школи лихослів'я», ми опиняємось далеко за межами дев'ятнадцятого століття. Оркестровка та вступні бітональні гармонії можуть указувати на вплив Ріхарда Штрауса (хоча тут вони звучать чистіше), але друга, діатонічна пасторальна мелодія – це щось нове. Здається, вона походить нізвідки, проте звучить природно та впевнено.

У своїх ранніх роботах Барбер випробовує цей новий ліризм у кожному наступному творі. Видатні приклади: «Музика для сцени із Шеллі», Симфонія № 1, «Перше есе для оркестру», Соната для віолончелі, Струнний квартет (який він оркестрував у «Адажіо для струнних» - найвідоміший твір Барбера), класичні хоральні «Реінкарнації» та Концерт для скрипки.

Концерт для скрипки (1939) є перехідним твором: перші дві частини - милозвучні та зосереджені, остання ж вибухає складними розмірами та невідомими раніше дисонансами. Після цього концерту Барбер починає рухатись до модернізму, певною мірою, під впливом Стравінського, проте його стиль усе рівно лишається самобутнім. Роботи 1940-х років (особливо, «Capricorn Concerto» для флейти, гобоя, труби і струнних) написані в стилі «неокласицизму». Однак усі роботи цього часу неподібні між собою. Це стосується таких творів, як Симфонія № 2, Друге есе для оркестру, Концерт для віолончелі, балет «Медея», «Сувеніри» (набір бальних танців дев'ятнадцятого століття), Соната для фортепіано, «Марш командос» для гурту та яскравого твору «Ноксвілл: Літо 1915» для сопрано та оркестру. Незважаючи на ускладнення своєї музичної мови, Барбер ніколи не втрачає свого ліричного дару. Кожна із цих робіт містить мелодії, що легко запам’ятовуються.

Після війни Барбер залишається вірним своєму шляху. Деякі великі роботи цього періоду: «Toccata Festiva» для органу та оркестру, «Літня музика» для духового квінтету, варіації для органу «Дивовижна любов», «Пісні відлюдника», хоровий варіант «Молитов К'єркегора», чудовий Фортепіанний концерт, «Прощання Андромахи» для сопрано та оркестру та три опери: «Ванесса», «Рука Брідж», «Антоній та Клеопатра». Лібрето до перших двох написав композитор Джанкарло Менотті на основі п'єси Шекспіра.

Після «Антонія та Клеопатри» (1966; переписаний у 1974-му) композиторська активність Барбера різко падає. Він ніколи не був надто продуктивним, хоча все те, що він публікував, як правило, потрапляло до стандартного репертуару виконавців. Крім того, він публікував набагато менше ніж писав. Наприклад, із більш ніж 100 пісень, він опублікував лише 38. «Антоній та Клеопатра», гучне замовлення від Метрополітен-опери на честь відкриття нової будівлі в Лінкольн-центрі, жахливо провалилось, головним чином, завдяки роздутій, некомпетентній постановці режисера та оригінального лібретиста Дзеффіреллі. Постановка викликала зливу негативних відгуків критиків, які по суті засуджували Барбера за невідповідність його музики своєму часу. Барбер так ніколи й не зміг оговтатись від цього удару. Він продовжував писати, проте дуже епізодично, зокрема, переписував «Антонія». Роботи цього періоду включають «Fadograph of a Yestern Scene» (1971), Третє есе для оркестру (1978) та «Canzonetta» (1978) для гобоя та струнних.

Останні твори композитора рідко виконувались за його життя. Основні організації, які змагалися за те, аби зробити замовлення в Барбера, втратили до нього інтерес. Тим не менш, його музика, яка ніколи не зникала з поля зору публіки, почала повертатись. Майже всі його твори були видані на компакт-дисках у різних виконаннях. Війни критиків, що мали місце за його життя, перестали мати значення, на відміну від його музики.

Стів Шварц @ Classical Net. Переклад drop2305748.

Сэмюэл Барбер @ Онлайн Энциклопедия Кругосвет

Американский композитор, родился 9 марта 1910 в Уэст-Честере (шт. Пенсильвания). Начал учиться музыке в возрасте шести лет и уже на первом году обучения обнаружил признаки композиторского дарования. В тринадцать лет поступил в Музыкальный институт Кёртиса в Филадельфии, где в течение девяти лет занимался игрой на фортепиано, пением и композицией, а также брал уроки дирижирования у Ф.Райнера.

Во время Второй мировой войны Барбер служил в военно-воздушных силах США. В апреле 1945 он был избран почетным членом Мемориального фонда Дж.Гуггенхейма. В течение летних сезонов 1947 и 1948 являлся музыкальным консультантом Американской академии в Риме.

Среди сочинений, принесших Барберу мировую известность, можно упомянуть адажио для струнного оркестра, оркестровые эссе № 1 и № 2, Кэприкорнский концерт для флейты, гобоя, трубы и струнных (Capricorn Concerto), виолончельную и фортепианную сонаты (соната для фортепиано впервые исполнена Владимиром Горовицем). В опере Ванесса (Vanessa) раскрылся талант Барбера как музыкального драматурга.

Первая симфония была создана в Риме и исполнена там же под управлением Б.Молинари (1936); в 1937 сочинение прозвучало на Зальцбургском фестивале. Премьеру Второй симфонии провел в 1944 Сергей Кусевицкий с Бостонским симфоническим оркестром; под его же управлением в 1948 состоялось первое исполнение Летней музыки (Knoxville, Summer of 1915) для квинтета духовых, а в 1946 – виолончельного концерта.

Балет Медея (другое название Пещера сердца; Medea, Cave of the Heart), заказанный Барберу Мартой Грэхем, до сих пор пользуется наибольшей известностью среди его театральных композиций. Оркестровая сюита из этого балета впервые прозвучала в 1947 в исполнении Филадельфийского оркестра под управлением Ю.Орманди.

В 1964 Барбер получил заказ на оперу Антоний и Клеопатра (Antony and Cleopatra) по Шекспиру; в создании ее либретто композитор сотрудничал с режиссером Ф.Дзеффирелли. Премьерой этого произведения было ознаменовано открытие 16 сентября 1966 нового здания нью-йоркской «Метрополитен-опера».

В течение своей жизни Барбер получил множество премий и наград, в том числе дважды Пулитцеровскую премию (1958 и 1963): в первый раз премия была присуждена ему за оперу Ванесса, которая одновременно получила и Премию критики; во второй – за фортепианный концерт № 1.

Экспрессивная природа музыкального дарования Барбера – в основном романтическая, лирическая. Именно поэтому в период творческого становления его не привлекла ни одна из «систем», возникших в музыке 20 в. – ни неоклассицизм Стравинского, ни атонализм, ни додекафония Шёнберга. Барбер предпочел им выразительные средства 19 в., и на этой основе рано сумел выработать технически совершенный стиль, главными признаками которого можно считать объективность и нейтральность.

Пожалуй, только в одном сочинении Барбера – Кэприкорнском концерте (1944) – заметно прямое влияние художественных течений современности, а именно неоклассицизма Стравинского. Неоклассицизм оказал сдерживающее воздействие на романтически насыщенный язык Барбера, и тенденция к экономному обращению с выразительными средствами и кульминациями стала характерной для всего зрелого творчества композитора.

Умер Барбер в Нью-Йорке 23 января 1981.
[свернуть]
Дискографія:

Список творів

Op. 1, Serenade for string quartet (1928) (also arr. String orchestra, 1944)
Op. 2, Three Songs (1927–1934)
Op. 3, Dover Beach (Baritone and String Quartet) (1931)
Op. 4, Two Interludes for piano (Violin Sonata now destroyed/lost) (1931–1932)
Op. 5, The School for Scandal (Overture) (1931)
Op. 6, Cello Sonata (1932)
Op. 7, Music for a Scene from Shelley (Tone poem) (1933)
Op. 8, Two pieces (The Virgin Martyrs, Let Down the Bars, O Death) (Choral) (1936)
Op. 9, (First) Symphony in One Movement (1936)
Op.10, Three Songs (1935–1936)
Op.11, String Quartet (1936) (Adagio for Strings (arrangement of 2nd movement, 1938), Agnus Dei (choral arrangement, 1967))
Op.12, (First) Essay for Orchestra (1937)
Op.13, Four Songs (1937–1940)
Op.14, Concerto for Violin and Orchestra (1939)
Op.15, A Stopwatch and Ordnance Map (Choral) (1940)
Op.16, Reincarnations (Choral) (Mary Hynes, 1937; Anthony O'Daly, The Coolin, 1940)
Op.17, Second Essay for Orchestra (1942)
Op.18, Two Songs (1942–1943)
Op.19, Second Symphony (1944)
Op.19a, Night Flight (arrangement of 2nd movement of Second Symphony) (1964)
Op.20, Four Excursions for piano (1942–1944)
Op.21, Capricorn Concerto (1944)
Op.22, Cello Concerto (1945)
Op.23, Medea (Ballet) (1946) (orchestral suite, 1946)
Op.23a, Medea’s Meditation and Dance of Vengeance (1953)
Op.24, Knoxville: Summer of 1915 (Soprano & Orchestra) (1948)
Op.25, Nuvoletta (song) (1947)
Op.26, Sonata for Piano (1949)
Op.27, Melodies Passageres (song) (1950–1951)
Op.28, Souvenirs (Ballet) (1952)
Op.29, Hermit Songs (1953)
Op.30, Prayers of Kierkegaard (Soprano, Choir & Orchestra) (1954)
Op.31, Summer Music for woodwind quintet (1955)
Op.32, Vanessa (Opera) (1957)
Op.33, Nocturne for Piano (Hommage to John Field) (Piano) (1959)
Op.34, Wondrous Love: Variations on a Shape-note Hymn (organ) (1958)
Op.35, A Hand of Bridge (Chamber opera) (1959)
Op.36, Toccata Festiva for Organ and Orchestra (1960)
Op.37, Dei Natali (chorale preludes for Christmas) (1960)
Op.38, Piano Concerto (1962)
Op.38a, Canzone for flute (or violin) and piano (1958)
Op.39, Andromache’s Farewell (Soprano & Orchestra) (1962)
Op.40, Antony and Cleopatra (Opera) (1966)
Op.41, Despite and Still (five songs) (1968)
Op.42, Two Pieces (Twelfth Night, To be Sung on the Water) (1968)
Op.43, The Lovers (Baritone & Orchestra) (1971)
Op.44, Fadograph of a Yestern Scene (1971)
Op.45, Three Songs (1972)
Op.46, Ballade for Piano (1977)
Op.47, Third Essay for orchestra (1978)
Op.48 (posth.), Canzonetta for Oboe and String Orchestra (1977–78),

а також:

Three Sketches for piano (1923–24)
Suite for Carillon/Allegro, Dirge, Legend (1931)
God’s Grandeur (1938)
Commando March for Orchestra/Band (1943)
Intermezzo from "Vanessa" (1958)
Easter Chorale (1965)
Mutations from Bach for brass choir and timpani (1967)
Skorvatch est Mort (1968)
Horizon
Adventure
Songs without opus number (mostly from student and early years)
[свернуть]
Bernstein Conducts Barber (2003)
@ mediafire, MP3 192 kbps 46 Mb
Вложение 20403
Adagio for Strings, Op.11 (1936), for string orchestra
Concerto for violin and orchestra, Op.14 (1939–1940)

Скачати

Symphony No. 1 / Piano Concerto / Souvenirs (1991)
@ mediafire, MP3 320 kbps 159 Mb
Вложение 20404
Symphony No. 1, Op. 9 (1936), for orchestra
Piano Concerto, Op. 38 (1962), for piano and orchestra
Souvenirs, Op. 28 (1952), for piano

Скачати

Cello Concerto / Cello Sonata / Adagio for Strings (1989)
@ mediafire, MP3 320 kbps 125 Mb
Вложение 20405
Cello Concerto, Op. 22 (1945), for cello and orchestra
Cello Sonata, Op. 6 (1932), for cello and piano
Adagio for Strings, Op.11 (1936), for string orchestra

Скачати

Piano Sonata (2004)
@ mediafire, MP3 320 kbps 44 Mb
Вложение 20406
Piano Sonata, Op. 26 (1949), for piano
Скачати

Winter Was Hard (1988) by Kronos Quartet
@ mediafire, MP3 320 kbps 16 Mb
Вложение 20407
Adagio for Strings, Op.11 (1936), for string orchestra
Скачати

Відео (для швидкого ознайомлення):

Adagio for Strings (Homeworld OST), vocal version

[свернуть]

Violin Concerto, Mvt. I

[свернуть]

Violin Concerto, Mvt. II

[свернуть]

Violin Concerto, Mvt. III

[свернуть]

Symphony No. 1, Mvt. I

[свернуть]

Symphony No. 1, Mvt. II

[свернуть]

Symphony No. 1, Mvt. III

[свернуть]

Symphony No. 1, Mvt. IV

[свернуть]

Зважаючи на палкі дискусії про атональність та серіалізм в темі про Шенберга, навіть не знаю з чого розпочати:) Як і кого тут можна зацікавити технічно-застарілою, тональною і, о ні, ще й часто такою гарною та зворушливою музикою Барбера? Важко навіть уявити і як міг він у 1936-му році, коли навколо вже голосно гремів свінг, написати своє знамените Адажіо для струнних, Op. 11, - "повільну мінорну елегію, що викликає у слухача відчуття глибокого суму", згідно статті у Вікіпедії. Для першого поверхневого знайомства цього твору досить. Але якщо при прослуховуванні Ви не розридаєтесь, як остання дівчонка, не переймайтесь.. - значить у Вас просто нема сердця, Ви - черства людина, таких багато зараз!))) Між іншим, Адажіо Барбера грало на похоронах самого Альберта Ейнштейна, хіба може бути більша честь та визнання для композитора?;) Далі, Концерт для скрипки з оркестром, Op. 14 - тут плакати не треба, тут слід захоплюватись красою та силою цього твору, віртуозністю та мелодійністю партії скрипки, чіткістю та прозорістю оркестровки. І нарешті, Симфонія №1 - червоним не виділяю, але теж раджу, третя спокійна частина дуже гарна і може сподобатись багатьом мабуть. На всі вказані твори додаю відео для швидкого знайомства. Для більш підготовлених слухачів можна порадити Сонату та концерт для ф-но, - Op. 26 та Op. 38, відповідно. Між іншим, великий піаніст Володимир Горовиць казав, що Барбер - "єдиний американець, який пише фортепіанну музику із надзвичайно природним відчуттям інструменту".

Приємних тональних сентиментальних вражень:hi:

Мій Хижак 12.01.2011 11:22

Re: Samuel Barber
 
круто спасибо ! раздел цветёт и пахнет :yeah: надо копнуть поглубже, а то чесно говоря кроме Adagio for Strings ничего не слышал


Текущее время: 16:12. Часовой пояс GMT +3.

Powered by vBulletin® Version 3.8.7
Copyright ©2000 - 2024, vBulletin Solutions, Inc.
Перевод: zCarot