|
Новости Статьи Рецензии Ивенты Форум | |||
|
Регистрация | Правила форума | Пользователи | Календарь | Новые релизы (RSS) | Новые темы | Поиск | Сообщения за день | Отметить все разделы прочитанными |
Literature Обсуждение литературных произведений и их авторов |
Опции темы | Поиск в этой теме |
25.11.2008, 12:28 | #1 |
naiv.super
Репутация: 476
|
Альбер Камю / Albert Camus
Біо - вікі Альбер Камю (фр. Albert Camus; *7 листопада 1913, Мондова — †4 січня 1960, Вілльблевен) — визначний французький романіст, філософ, публіцист, один з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року. Альбер Камю народився 7 листопада 1913 році в містечку Мондові в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім'ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях. Дитина зростала у злиднях. Освіту пощастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію. У 1932—1936 рр. під час навчання в Оранському університеті (Алжир). Альберту доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури. Згодом А.Камю писав: Я був десь на півдорозі між злиднями і сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в історії та під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все. Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожнював. Захоплення середземноморською красою і французькою філософією з часом зумовило його світогляд й естетику, які базувалися на середземноморській культурній традиції та античній культурі з її язичництвом і культом тіла. У цій системі юнак намагався уникнути протиставлення духу і тіла, злити їх в органічну єдність. А. Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антинацистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співробітничав з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант роману «Сторонній» та нотатки до есе «Міф про Сізіфа». Навесні 1940 року вперше приїхав до Франції, куди остаточно переселився через рік. В окупованій країні приєднався до Руху Опору, друкувався в підпільній газеті «Комба», а згодом її очолив. У 1943—1944 рр. видав у нелегальній пресі «Листи німецькому другові», в яких з гуманістичних позицій засуджував спроби виправдання ідеї фашизму. На цей час А. Камю став відомим як автор «Стороннього» та «Міфу про Сізіфа», що побачили світ у 1942—1943 рр. і викликали захоплення французької інтелігенції. Ці твори були сприйняті як екзистенціалістські, співзвучні з напрямами, що за національної катастрофи поширювалися серед свідомої частини населення. Саме завдяки творчості А.Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі, а надто у варіанті А.Камю, є твердження абсурдності буття («абсурд є метафізичним станом людини у світі»,- говориться у «Міфі про Сізіфа»), уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості. Чільне місце посідає думка про те, що людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою. Аби виправдати своє існування. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням. З моменту появи вона отримує від природи й смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий. Убивають хвороби, старість, війни, кати, злидні, навіть сонце, як у романі «Сторонній» У годину вирішального випробовування людина залишається наодинці з собою. Зі своєю долею. Тепер їй належить стати Людиною, створити себе із закинутої у світ матерії. Людина народжується не тоді, коли з'являється на світ, а тоді, коли силою свого розуму створює себе як мислячу істоту. Це духовне народження відмежовує її від природи, робить свідомою своєї минущості. Суспільство потребує віри в уже існуючі цінності. Воно карає бунтарство за допомогою своїх соціальних інституцій — армії, поліції, суду, громадської думки. Такий внутрішній конфлікт романів і п'єс письменника-екзистенціаліста. Водночас А. Камю проголошував, що розум людини, усвідомлюючи абсурдність буття, не може змиритися з нею. Людина, що мислить, кидає виклик абсурдові, не сподіваючись на його остаточне подолання. Невелика за обсягом творча спадщина А. Камю створювалась переважно під час Другої світової війни та повоєнних років. Це наклало свій відбиток і на теми, що порушувалися письменником, і на спосіб їх висвітлення. Для його творчості характерне поєднання власне белетристики з філософськими роздумами. У 1947 році вийшов у світ роман «Чума», який засвідчив найвищу межу ідейної еволюції автора: за визначенням самого письменника відбувся перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту». Письменник працював також у жанрі філософської етеїстики та громадсько-політичної публіцистики, виступив у ролі літературного критика. У 1950-х роках А. Камю пережив світоглядну і творчу кризу, що призвело до зниження його творчої активності. Письменник чимдалі частіше не знаходив відповіді на складні проблеми, які ставило перед ним і суспільством життя. Загострилися суперечності, притаманні його світогляду й суспільно-політичній позиції, що знайшло вираження у тракті «Бунтівна людина» (1951). Відкриваючи вади буржуазного суспільства Франції та його Заходу, Альберт Камю не приймав і соціалізм Східної Європи у його сталінському варіанті. Книга «Бунтівна людина» значною мірою була реакцією на злочини сталінізму, на сталінські масові репресії та терор. На великому історичному матеріалі Альберт Камю дійшов висновку про неминучість переродження революції у тиранію, перетворення колишніх борців проти гноблення не значно жорстокіших гнобителів. На думку автора, це універсальний і фатальний закон історії, її абсурд. Протистояти йому може тільки постійне бунтарство, опозиція влади, яка є неминучим насильством і несправедливістю. У 1957 році Альберт Камю одержав Нобелівську премію за свою літературну творчість. 4 січня 1960 року письменник потрапив у автомобільну катастрофу біля міста Санс. Помер у невеличкому містечку Вілльблевен. Основні романи «Сторонній» (L'?tranger) (повість) (1942) «Міф про Сізіфа» (Le Mythe de Sisyphe) (есе) (1942) «Чума» (La Peste) (1947) Бунтівна людина (L'Homme r?volt?) (роман) (1951) Падіння (La Chute) (1956) Звичайно, якщо згадали про Сартра - забути про Камю не можна) Теж один з улюблених письменників досить хорошого літературного періоду 20 століття. Мало є романістів, які настільки прекрасно передають людські характери, як Камю. Читав Чуму, яка найбільш важко давалась, Сторонній та Падіння - круто Последний раз редактировалось Sun of a Beach; 12.01.2011 в 05:47. |
27.07.2009, 21:43 | #31 | |
vinyl 5"
Репутация: 331
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Цитата:
|
|
27.07.2009, 22:04 | #32 | |
Чайка из Амстердама
Репутация: 994
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Цитата:
|
|
27.07.2009, 22:10 | #33 | ||||||
White Russian Protestant Antiracist
Репутация: 2253
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Цитата:
Большое спасибо Кате за отзыв, отличный пример того, что в литературоведении называется close reaiding) К сожалению, я просто очень многого не помню, чтобы ответить, мне нужно перелистать роман. Пока же могу сказать, что совершенно согласен с тем, что выражение эмоций- личное дело человека. Помню, у Тостого в "Детстве" был замечательный пассаж про героиню-служанку, чья глубокая скорбь по поводу смерти любимой госпожи выражалась исключительно в повышенной деловитости. Люди действительно привыкли к шаблону и привыкли осуждать людей, которые этого шаблона не придерживаются, привыкли лезть в эмоции других людей. В отношении же суда над Мерсо в данном контексте для меня имеет значение лишь само убийство, которая, с моей точки зрения, как раз свидетельствует не просто об иммаральности героя, но и о его опасности для общества, потому как это человек, способный убить, не вполне осознавая, зачем он это делает- и не считая, что он должен это осознавать. Подобное несоответствие общепризнанной морали и делает его достойным смертной казни, не в смысле мести, а потому, что подобным же образом он может убить и в следующий раз, сам не отдавая себе отчёта, зачем он так поступает- и я готов повторить в адрес Мерсо слово "отморозок". Какими бы ханжами и лицемерами не были судьи- а об этом мы можем только строить догадки, исходя исключительно со слов Мерсо, кстати говоря- они не совершили, насколько нам известно, подобного "машинального" убийства. Цитата:
Цитата:
Цитата:
Добавлено через 1 минуту Цитата:
Добавлено через 1 минуту Цитата:
|
||||||
27.07.2009, 22:27 | #35 |
Чайка из Амстердама
Репутация: 994
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Doerty, Саша, я не могу сказать, что мне глубоко симпатичен Мерсо, но по правде говоря к остальным персонажам проведения я вообще не испытываю никаких чувств.
А почему вы все уверены, что он убил просто так, я не могу понять, ну вот без малейшей зацепки? Неужели нет иных вариантов: состояние аффекта, предыстория с ранением его товарища и блеснувший нож в руке и тд. Неужели эта ситуация идентична той, как если бы он шёл мимо детской площадки вечером, увидел сидящих девушек, достал пистолет и замочил их….? Ведь он же на суде сказал, что не шёл назад на пляж с целью убить, я склоняюсь к аффекту Добавлено через 1 минуту Это да, тоже так думаю Добавлено через 4 минуты Хотя, вот чего он стрелял в неподвижное тело ещё 4 раза, просто так, машинально что ли Добавлено через 1 минуту Потому, что его бы не осудили на смерть если б он плакал на похоронах матери |
27.07.2009, 22:28 | #36 | ||
vinyl 5"
Репутация: 331
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Цитата:
просто реакция была "а, он идет ко мне, надо стрелять" - как и когда умерла мать - надо ехать. то есть ему даже не было пофигу Цитата:
Екатерина Андреевна, Kalacakra хороши |
||
27.07.2009, 22:40 | #37 |
Чайка из Амстердама
Репутация: 994
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Ну ладно, нужно к чему то приходить в итоге) Это убийство - чистой воды случайность, на мой взгляд, то есть не сверкнуло бы лезвие ножа или спала бы жара чуть раньше, ничего бы не было. Как там у Камю? Это несчастье, а перед ним все беззащитны)
То есть ты полагаешь, что Мерсо осудили справедливо? Добавлено через 15 секунд Даа |
27.07.2009, 23:18 | #38 | |||
White Russian Protestant Antiracist
Репутация: 2253
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Цитата:
Цитата:
Цитата:
Вот плохо помню текст, в том числе и историю с матерью, но, кажется, вот так всё и было. Катя, если то, что он не плакал, не означает, что он не жалел о смерти матери, это и не означает, что он о ней жалел) А то, что по этому фактору нельзя судить о его чувствах- уже другое дело. |
|||
27.07.2009, 23:29 | #39 |
Чайка из Амстердама
Репутация: 994
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Ну я думаю, что если бы присяжные, узнав, что у него накануне убийства умерла мать, а он убивался от горя, волосы на себе рвал, они вполне могли бы смягчить приговор. Это как вариант.
Опять же, я не утверждаю, что он жалел о смерти матери, более того, мне кажется, этого не было. Я утверждаю, что он её любил Добавлено через 4 минуты И спрашивается почему? Не факт, что человек, который внешне соответствует общественной морали (рыдает над гробом матери, не смотрит на женщин во время траура и тд) не может оказаться ещё бОльшим отморозком нежели Мерсо. А для присяжных это было крайне важно, на этом же делали акцент на протяжении всего следствия и суда - на смерти матери и его внешнего безразличия |
14.12.2010, 18:07 | #43 |
донбаська відьма
Репутация: 804
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
понравилось в предисловии к американскому изданию "Постороннего":
"В нашем обществе всякий, кто не плачет на похоронах своей матери, рискует быть приговоренным к смертной казни". Этим я просто хотел сказать, что герой моего романа осужден за то, что не притворяется. В этом смысле он чужд обществу, в котором живет; он бродит в стороне от других по окраинам жизни - замкнутой, одинокой, чувственной жизни. Вот почему некоторые читатели воспринимают его как человека неприкаянного и никчемного, как отребье. И, однако, им станет куда яснее сущность этого персонажа, или, во всяком случае, замысел автора, если они спросят себя, в чем Мерсо не притворяется. Ответ прост: он не хочет лгать". |
22.12.2010, 14:50 | #44 |
mörk inuti
Репутация: 100
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Если брать Сартра и Камю, то Сартр, несомненно, лучше. Камю нытик, что "Посторонний", что "Чума" никакой, блин, борьбы. Инерция такая. Хотя про "плакать на похоронах собственно матери" - это ок подмечено, но в целом он меня расстраивает и у меня делается темновнутри.
|
22.12.2010, 16:32 | #47 |
Чайка из Амстердама
Репутация: 994
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Пересмотрела своё отношение к произведению.
Ответ прост : он просто пуст, как банка, которую можно наполнить, а можно оставить пустой. И дело не в том,что мать он не любил, ибо не был с ней близок, так толку притворяется на её похоронах (да, здесь он не хочет лгать)...если ему чужд мир людей (я именно о людях, а не о законах мещанского общества, от которых многие могут быть далеки)....так не Посторонний ли он? |
23.12.2010, 02:50 | #49 |
сдохни или умри
Репутация: 2583
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Vlåbushka, тогда не читай ничего по экзистенциализму никогда. В Постороннем, собственно, нарочно описаны негативные стороны отсутствия этой твоей "борьбы", человек, пассивно плывущий по течению и от этого неприятный читателю.
|
23.12.2010, 05:23 | #52 |
ars longa, vita brevis
Репутация: 558
|
re: Альбер Камю/Albert Camus
Так це "біда" просто, а не критика) Якщо взяти мистецтво 20 століття, то здається один з головних його проривів, на мою думку (а може я це колись і читав і просто погоджуюсь)) - це "прорив чесності", який саме і полягає в тому, що митці нарешті зрозуміли, що огидне має зображатись справді огидним, абсурдне - абсурдним, без того самомилування, прикрашання, пафосу і глибини, які завжди намагається нав"язати творчість у процесі роботи. Не знаю, чи зрозумілою думка вийшла, коротше кажучи, я просто погоджуюсь з тим, що вище
|
02.01.2012, 03:38 | #53 |
.
Репутация: 181
|
Re: Альбер Камю/Albert Camus
Чума. как-то одного цепляющего момента (смерть ребенка) на всю книгу - это очень мало, как для произведения, которое вызывает такой восторг тут у многих. Довольно скучный и унылый роман. как оказалось, ничего не потеряла, прочитав его только сейчас
|
24.01.2012, 12:33 | #57 |
Слизень-мафиози
Репутация: 1839
|
Re: Альбер Камю/Albert Camus
Хорошая повесть. У Сартра и Камю отчуждение и "тошнота" - лейтмотив всего творчества, грубо говоря. Для Мерсо, потерявшего (а может и не имевшего) ориентира и веры, жизнь и смерть оказались примерно одинаково привлекательны/безразличны. По сути, герой был "мертв" еще при жизни
|
06.02.2012, 19:07 | #60 |
something must break
Репутация: 210
|
Re: Альбер Камю/Albert Camus
Я читал. Первая часть "Записок" - это прекрасные и очень глубокие размышления протагониста на весьма обширные темы и, по факту, изложение философских взглядов самого Достоевского сквозь призму взгляда "лишнего человека", внезапно потерявшего невинность Акакий Акакиевича и обретшего склонность к самому безжалостному самоанализу. Портрет получился грозным, правдивым и в чем-то пугающим даже - да так, что сам Федор Михайлович, видимо, несколько опешив от резонирующих откровенностей своего "антигероя", во второй части вводит сцены с действием и помещает уже помянутого главного героя-рассказчика в цепь нелепых событий, чтобы, как мне показалось, унизить того и сделать совершенно нежизнеспособным. Оттого я несколько огорчился таким поворотом, хотя первая часть по силе умственного и нравственного воздействия сравнима с "Падением" Камю (тема-то все-таки про него). Читал как историю собственных чувств, мыслей и эмоций, угадывал почти все душевные движения рассказчика. Как и Достоевскому, было страшно.
|
Опции темы | Поиск в этой теме |
Похожие темы | ||||
Тема | Автор | Раздел | Ответов | Последнее сообщение |
Albert Ayler | yalivec | Jazz/Blues | 18 | 02.12.2015 17:56 |
Albert Ammons | Эрис | Jazz/Blues | 4 | 21.09.2012 11:14 |
Albert King | Iomhar Baran | Jazz/Blues | 23 | 12.04.2012 17:33 |
Albert Collins | Iomhar Baran | Jazz/Blues | 8 | 16.04.2011 12:27 |
Фильм Марселя Камю "Черный Орфей".Среда.12 мая.19.00 | arheologiya kino | Video-Art | 7 | 18.05.2010 00:39 |
|
|
Текущее время: 03:15. Часовой пояс GMT +3.
|
|||