www.neformat.com.ua


Новости Статьи Рецензии Ивенты Форум Facebook Telegram Twitter YouTube Instagram Mixcloud SoundCloud
Переключить в мобильный режим
Вернуться   Форум www.neformat.com.ua > Main > Literature

Literature Обсуждение литературных произведений и их авторов

Ответ
Опции темы Поиск в этой теме
Непрочитано 09.07.2006, 01:06   #1
mp3 56 kbps
+/- Информация
Репутация: 1
Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Цитата:
ВОННЕҐУТ, Курт (Vonnegut, Kurt - нар. 11.11.1922, Індіанаполіс, штат Індіана) — американський прозаїк.

Народився в сім'ї архітектора німецького походження. Батько хотів, щоб син став науковцем; майбутній письменник вивчав біохімію в Корнуельському університеті. Навчання перервала Друга світова війна, він був призваний на військову службу, служив у піхоті, брав активну участь у бойових діях на Західному фронті. У грудні 1944 р. Воннеґут потрапив у фашистський полон, і його відправили у дрезденську в'язницю. Там він пережив бомбардування Дрездена союзною авіацією у лютому 1945 року — його врятувало те, що він зі своїми товаришами сховався у підвалах бойні.

У травні 1945 р. Воннеґут повернувся на батьківщину, займався два роки антропологією в університеті Чикаго, одночасно працюючи поліцейським репортером, потім переїхав у Скенектаді і влаштувався у відділ громадських зв'язків на фірмі «Дженерал моторе». Знання в галузі хімії, математики, природничих наук, безумовно, спричинили особливу зацікавленість Воннеґута проблемами технології, наукового прогресу та його наслідків, що відобразилось у його творчості.

Воннеґут дебютував романом «Механічне піаніно» («Player Piano», 1952; рос. мовою вийшов під назвою «Утопия 14»). У ньому в дусі фантастики і гротеску Воннеґут іронізує над негативними наслідками технічного прогресу, масовою автоматизацією, зображуючи суспільство майбутнього, кероване вченою елітою з допомогою величезного комп'ютера.

У наступному романі «Сирени Титану» («The Sirens of Titan», 1959), який пародіює наукову фантастику, йдеться про напад машиноподібних марсіан на Землю, що змусило землян згуртуватися і забути колишні конфлікти.

Уже перші твори висунули Воннеґута у ряд провідних письменників США повоєнного часу. Зростання його майстерності помітне у романі «Колиска для кішки» («Cat's Cradle», 1963). У центрі твору, насиченого калейдоскопом химерно-фантастичних подій, оповідач — журналіст Джоан, який відправляється в місто Іліум, щоб написати книгу про видатного вченого-іліумця, винахідника атомної бомби Фелікса Хоніккера, а також про кристал, названий «льодом дев'ять», здатним заморожувати все, з чим він стикається. Наукова істина, сповідувана Хоніккером, по суті, аморальна й антигуманна. В сатиричному плані змальований у романі острів Сан Лоренцо (що викликає прозорі асоціації з Гаїті) та його диктатор — тато Монцано. На Сан Лоренцо вивищується самозваний духовний лідер Боконон, який встановлює для остров'ян нову релігію, названу боконізмом. Це — заспокійлива, солодка брехня, покликана відвернути людей від роздумів про їхню гірку долю. Втім, у боконізмі, який так і не рятує острів Сан Лоренцо від деградації, є й позитивний аспект, оскільки в ньому стверджується цінність кожної окремої людської особистості у світі бездушного практицизму та голого техніцизму. Врешті-решт через випадковість (застосування «льоду дев'ять») острів гине майже зі всіма його жителями; рятуються лише журналіст, Боконон та ще декілька людей.

Моральні проблеми суспільства в епоху НТР, небезпека дегуманізації та роботизації людських стосунків постійно хвилюють Воннеґута, складають внутрішній пафос його творів. У романі «Дай вам, Боже, здоров'я, містере Розуотере, або Не кидайте бісер перед свиньми» («God Bless You, Mr. Rosewater; or, Pearls before Swines», 1965) у центрі образи багатія та «дивака» Еліота Розуотера, «єдиного американця, котрий відчув, що таке Друга світова війна». Він очолив «фонд Розуотера», зосередивши в ньому величезне багатство, але скерував його не на прибуток, а на благо ближніх. У своїй філантропічній діяльності (Еліот, до речі, єдиний співробітник власного фонду) видається для навколишніх «психом», «ненормальним». Його доброта уявляється людям, заклопотаним лише егоїстичними інтересами, серйозним відхиленням. Етична ж позиція письменника виражена короткою формулою: «Потрібно бути добрим, чорт би його взяв». У романі діє письменник-фантаст Кілґор Траут, постать до певної міри автобіографічна, «наскрізний» персонаж ряду творів В. Його фантазії створили книгу, в якій зображується суспільство з настільки високим рівнем механізації, що людина стає вже непотрібною...

Воннеґут зажив слави живого класика після появи всесвітньо відомого роману «Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей» (« Slaughterhouse Five; or, The Children's Crusade», 1969). Одразу ж після виходу твір був перекладений майже півтора десятком мов. У ньому дуже відчутні автобіографічні мотиви, зокрема, дався взнаки гіркий воєнний досвід письменника. Головний герой — Біллі Пілігрим, недоладний, дещо дивакуватий, наївний, відкриває в собі хист переноситися в часі та просторі: він мандрує то в епоху війни 1944—1945 pp., то в повоєнну Америку, з допомогою літаючих тарілок прибуває на планету Тральфамадор. У романі створюється не лише химерне переплетення часових планів, підпорядковане, проте, своїй внутрішній логіці, а й різні виміри, різні шкали цінностей: земна та планетарна. Це дає можливість наситити роман глибоким соціальним і філософським змістом, перетворити його у пристрасний виступ проти війни та мілітаризму.

Вражають пронизані живими, невигаданими деталями сторінки, які стосуються воєнних епізодів. Біллі Пілігрим, полковий капелан, разом з товаришами потрапив в оточення, а згодом його взяли в полон під час німецького наступу в Арденах у грудні 1944 р. Спочатку військовополонених американців доправили в табір, де серед маси російських в'язнів, приречених на знищення, зберігся на вельми привілейованому становищі барак для англійських офіцерів. Звідси американців переводять у Дрезден і утримують їх на вже не діючій міській бойні номер п'ять. Там і захоплює їх страшне бомбардування союзної авіації 13 лютого 1945 p., яке перетворило місто, позбавлене стратегічних об'єктів, у палаюче багаття. У Дрездені загинуло більше жителів, аніж під час атомного бомбардування Хіросіми. Американці, серед котрих перебував і Біллі Пілігрим, перечекали бомбардування у сховищі, а коли вийшли з нього, то побачили будинки і вулиці, перетворені в обвуглену місячну поверхню, поцятковану кратерами та ровами. До самого кінця війни Пілігрим і його товариші розкопували руїни і витягували трупи. Але астрономічні цифри мертвих та апокаліптичні картини руйнувань не можуть заступити від письменника трагічної долі окремої людини. Укрупнена картина загибелі Дрездена підкреслюється епізодом смерті Едґара Дарбі, військовополоненого, колишнього шкільного вчителя, який читав курс «Сучасні проблеми західної цивілізації», людини гуманної, доброї, розстріляного фашистами начебто за мародерство (у нього в руках був чайник) перед самісіньким закінченням війни.

Після повернення на батьківщину Біллі Пілігрим спочатку перебуває в госпіталі, де він підліковується від нервового потрясіння, а згодом замешкує в рідному місті Іліумі (воно зустрічається в ряді романів Воннеґута), одружується з некрасивою товстулею Валенсією, дочкою мільйонера, здобуває фах оптометриста (спеціаліста з окулярів), багатіє. У нього дім, машина, він — шанований член суспільства; є дочка і син Роберт, шалапут, який з часом стає офіцером, «зеленим беретом», учасником іншої війни, в'єтнамської. Спочатку Біллі Пілігрим, здавалося, забув про минуле, але потім, особливо після отримання черепної травми під час авіакатастрофи, пам'ять про дрезденську трагедію починає мучити його, він намагається розповісти про це співвітчизникам, розбити стіну байдужості, а за це його вважають несповна розуму. Серед його небагатьох друзів — уже згадуваний дивакуватий письменник-фантаст Кілґор Траут. В «американській» частині роману — чимало критичних зауважень щодо бездушного техніцизму, расизму, засилля порнографії і т. д. Викликає осуд байдужість співвітчизників до страждань ближніх, а трапляються й такі, хто виправдовує жорстокість (як це робить відставний військовий, а пізніше — професор Ремфорд, котрий пише історію американських ВПС). Не викликає захоплення автора і товариство в Трафальмадорі, ця технократична утопія всезагального добросердя, в основі якої — відсутність життєвих колізій і внутрішній спокій жителів цієї планети. Вони поміщають Біллі Пілігрима в зоопарк і розглядають його як якусь комаху чи тварину.

У цих романах склалася своєрідна, химерні манера Воннеґута, його «телеграфно-шизофренічний», «сюрреалістичний» або, як його називають деякі критики, «воннеґугівський» стиль. У ньому поєднуються гостра сюжетність з фантастикою, гротеском, почасти бурлеском та ексцентріадою, а нестримний політ уяви «співіснує» зі злою іронією та відвертою сатирою. У наступних романах Воннеґута, таких, як «Сніданок для чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку» («Breakfast of Champions; or, Goodbye Blue Monday», 1973), «Балаган, або Кінець самотності» («Slapsticke; or, Lonesome No More», 1976), «Тюремна пташка» («Jailbird», 1979), за жартівливим тоном і парадоксальними ситуаціями відчувається заклопотаність художника долею особистості в сучасному урбанізованому і дегуманізованому суспільстві. Небезпека гонки озброєнь — одна з центральних тем роману «Меткий Дік» («Deadeye Dick», 1982): вибух нейтронної бомби знищив американське місто зі 100-тисячним населенням. Щоправда, дехто схильний виправдовувати таку «чисту зброю», оскільки вона знищує все живе, зате залишає неушкодженими «будови, будинки, машини і т. д. У романі «Галапагос» («Galapagos», 1985) міститься попередження щодо однобокого розвитку цивілізації, коли моральні критерії явно відстають від накопичених знань. У ньому змальований якийсь архіпелаг, на якому збереглася певна община істот, наївних і простакуватих, майже позбавлених людських якостей.

Друга половина 80-х pp. для Воннеґута була ознаменована виходом таких його романів, як «Мама Ніч» (1986), «Синя борода» («Bluebeard», 1987), «Фокус-покус» («Hocus Pocus», 1990). Однією із найпомітніших подій в американській літературі кінця XX ст. став вихід друком його роману «Часотрус» («Timequake», 1998). «Часотрус» — твір, який Воннеґут назвав своїм «романом-мемуаром», став, за словами письменника, його останньою роботою в жанрі прози, своєрідним підсумком творчої діяльності. У «Часотрусі «поєдналися всі ознаки неповторного стилю Воннеґута — вишуканість і химерність викладу, точний і жорсткий сарказм і рідкісний, ідеальний сплав змісту та форми. Після виходу цього роману Воннеґут заявив, що пориває з літературою, оскільки хоче стати художником.

Менш значними є оповідання Воннеґута та його п'єси.

Творчість письменника викликає прискіпливу зацікавленість як широкого читацького загалу, так і серйозної, академічної критики. Не вщухають суперечки щодо того, до якого жанру чи виду літератури слід її зарахувати: до наукової фантастики, «чорного гумору», неоавангардизму чи сатири. Сам письменник стверджує, що його книги виросли з традиції Арістофана, Ф. Рабле, Дж. Свіфта й інших майстрів сатири. Зі співвітчизників йому особливо близький Марк Твен періоду «Таємничого незнайомця» і «Щоденника сатани», творів з похмурим, песимістичним поглядом на сучасну цивілізацію. Пафосом своєї творчості Воннеґут близький тим письменникам США, котрі прийшли в літературу після Другої світової війни і котрі гостро відчувають самотність, внутрішній трагізм існування зовнішньо благополучної людини в технократичному суспільстві.

Українською мовою окремі твори Воннеґута переклали В. Горячев, О. Рудяченко, П. Соколовський, Л. Боженко й ін.

Б. Гіленсон

Бібліографія

Романи
1952 — Механічне піаніно / Player Piano
1959 — Сирени Титана / The Sirens of Titan
1962 — Мати Ніч / Mother Night
1963 — Колиска для кішки / Cat’s Cradle
1965 — Дай вам Боже здоров’я, містер Розуотер / God Bless You, Mr. Rosewater
1969 — Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей / Slaughterhouse Five or, The Children’s Crusade
1973 — Сніданок чемпіонів / Breakfast of Champions
1976 — Балаган, або Кінець самотності / Slapstick or Lonesome No More!
1979 — Тюремна пташка / Jailbird
1982 — Меткий Дік / Dead-Eye Dick
1985 — Галапагоси / Galapagos
1987 — Синя борода / Bluebeard
1990 — Фокус-покус / Hocus Pocus (Hocus Pocus or, What’s the Hurry, Son?)
1997 — Часотрясіння / Timequake
2001 — Дай вам Боже здоров’я, докторе Кеворкян / God Bless You, Dr. Kevorkian
Повісті й оповідання
1950 — Звіт про ефект Барнгауза / The Report on the Barnhouse Effect
1950 — ЕПІКАК / EPICAC
1951 — Споруди пишні чертоги / More Stately Mansions
1951 — Спадщина Фостера / The Foster Portfolio
1951 — Питання Ейфіо / The Euphio Question
1951 — Всі королівські кінноти / All the King’s Horses
1953 — Не готові одягнути / Unready to Wear
1953 — Кошлатий пес Тома Едісона / Tom Edison’s Shaggy Dog
1953 — Без батьківщини / D. P.
1954 — Завтра, й завтра, й завтра / Tomorrow and Tomorrow and Tomorrow (The Big Trip Up Yonder)
1954 — Зеленувато-блакитний Дракон / The Powder-Blue Dragon
1954 — Наречена на замовлення / Custom-Made Bride
1954 — Табакерка Багомбо / Bagombo Snuff Box
1954 — Амбітний другокурсник / Ambitious Sophomore
1954 — Адам / Adam
1955 — Неоплачений консультант / Unpaid Consultant
1955 — По сусідству / Next Door
1955 — Незговірлива дитина / The Kid Nobody Could Handle
1955 — Олень на комбінаті / Deer in the Works
1956 — Це мій син / This Son of Mine
1956 — Міс Спокуса / Miss Temptation
1956 — Хлопчик, що ненавидів дівчаток / The Boy Who Hated Girls
1957 — Ніч для кохання / A Night for Love
1957 — Чарівна лампа Хала Ірвіна / Hal Irwin’s Magic Lamp
1958 — Укомплектовані ракети / The Manned Missiles
1960 — Довга прогулянка в вічність / Long Walk to Forever
1961 — А хто я тепер? / Who Am I This Time?
1961 — Втікачі / Runaways
1961 — Гаррісон Бержерон / Harrison Bergeron
1961 — Знайди мені мрію / Find Me a Dream
1962 — Брехня / The Lie
1962 — Повертайся до своїх дорогоцінних дружини й сина / Go Back to Your Precious Wife and Son
1962 — 2BRO2B / 2BRO2B
1968 — Ласкаво просимо до мавп’ятника / Welcome to the Monkey House
1968 — Історія порту Хіанніс / The Hyannis Port Story
1968 — Сила духу / Fortitude
1972 — Великий всесвітній трах / The Big Space Fuck
1999 — Танасфера / Thanasphere
1999 — Сувенір / Souvenir
1999 — Подарунок для Великого Святого Ніка / A Present for Big Saint Nick
1999 — Бідне маленьке багате місто / Poor Little Rich Town
1999 — Пакет / The Package
1999 — Неталановита дитина / The No-Talent Kid
1999 — Мнемоніки / Mnemonics
1999 — Анонімні коханці / Lovers Anonymous
1999 — Військовий перекладач / Der Arme Dolmetscher
1999 — Подорож Джоллі Роджера / The Cruise of THE JOLLY ROGER
1999 — Будь-яка розумна пропозиція / Any Reasonable Offer
Драматургія
Happy Birthday, Wanda June[Джерело?]
Between Time and Timbuktu[Джерело?]
Есе
1964 — Де я живу / Where I Live
1966 — Новий словник / New Dictionary
1984 — Їх найгірша схильність / The Worst Addiction of Them All
1984 — Ворота гірші за смерті / Gates Worse Than Death
1999 — Кода моїй кар'єрі як автора періодичних видань / Coda to My Career as a Writer for Periodicals
Інші твори
1974 — Вампітери, фома та Гранфаллуни / Wampeters, Foma & Granfalloons
1981 — Вербна неділя / Palm Sunday
1984 — Ніщо не втрачено, крім честі / Nothing Is Lost Save Honour
1991 — Долі гірші за смерть / Fates Worse Than Death
[свернуть]


оформление by drop2305748

Один из наиболее заметных прозаиков второй половины 20 века, блистательный сатирик, гнусный разоблачитель всего и вся, "святой циник", автор одновременно и веселой чепухи, и монументальных, основательных мыслей.

Слова Воннегута, говоря уже о себе, оседают свинцом в голове и постоянно просятся в цитаты и декламацию.

Кто читал его? Ваши мысли/впечатления/чувства об авторе и его работах.

Последний раз редактировалось Sun of a Beach; 10.01.2011 в 21:06.
ghettor0cker вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 30.01.2010, 15:23   #31
Чайка из Амстердама
+/- Информация
Репутация: 994
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Прочла Мать Тьма на днях Книга понравилась, теперь хочу почитать что-нибудь ещё у Воннегута.
Понравился и налет легкого юмора писателя, и философский подтекст плюс сама тематика. Автор заставляет задуматься всё ли в нашей жизни так однозначно. Я до сих пор не определилась, героем или подлецом был этот бывший шпион. Потому как он принес как много пользы, так и реально помогал фашистам и как ни крути отчасти повинен в многочисленных смертях. И он сам это отлично осознавал, что с одной стороны опять же делает ему честь, но он-то на это пошел, пошел осознанно, не каждый смог бы.
Екатерина Андреевна вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 30.01.2010, 15:30   #32
сдохни или умри
+/- Информация
Репутация: 2583
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Екатерина Андреевна, "Колиску для Кішки" читай
Sun of a Beach вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 01.02.2010, 12:32   #33
vinyl 12"
+/- Информация
Репутация: 780
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Цитата:
Сообщение от Zloj Посмотреть сообщение
один из любимейших писателей, а вот тема оформлена именно
дата старта треда всё объясняет.

Такие дела.
Януш Дзенский вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 12.02.2010, 17:03   #34
NO REST FOR THE WIZARD
+/- Информация
Репутация: 197
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Бойня номер пять или крестовый поход детей - лучший роман о второй мировой войне. Лучше Курта Воннегута о войне не написал никто.

Добавлено через 3 часа 58 минут
посмотрел фильм "Бойня №5" - ребята, это один из тех немногих фильмов, о окторых можно сказать, что он не хуже книги. На очереди "Завтрак для чемпионов".
mr. Finn вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 12.02.2010, 17:25   #35
CD
+/- Информация
Репутация: 294
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Цитата:
Сообщение от mr. Finn Посмотреть сообщение
Лучше Курта Воннегута о войне не написал никто.
А как же "На западном фронте без перемен"?
У меня почему-то стойкая ассоциация

Добавлено через 3 минуты
Пожалуй, на данный момент Курт - любимый писатель, любая его книга, рассказ или статья, что есть в переводе, были прочитаны мной.
Даже и не знаю, что написать.
Хэй-хо.
Собирательный Образ вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 12.02.2010, 18:31   #36
NO REST FOR THE WIZARD
+/- Информация
Репутация: 197
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Incognitus, Курт Воннегут написал о войне, не описывая ее. Как о человеческом абсурде.
mr. Finn вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 13.02.2010, 01:37   #37
.........my lover..............
+/- Информация
Репутация: 7
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Толи Летов его читал и подписывался его персонажами....хз,
от куда-то помню, от авторитетного источника....Толи Кобейн...

Почитаю обязательно, обязательно. Если все будет ок..
ὧὧ EroticA ὧὧ вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 13.02.2010, 01:56   #38
.
+/- Информация
Репутация: 181
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

а мне из всего больше всего понравились "Сирены Титана" с совсем другим пониманием времени
why you вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 13.04.2010, 21:05   #39
статус
+/- Информация
Репутация: 53
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

как то увидев у соседа валявшуюся на подоконнике потрепанную книгу с повестями и рассказами Воннегута от нечего делать решил посмотреть что она из себя представляет. тогда я даже и не представлял что этот писатель станет одним из моих любимейших. только начав читать его я буквально сразу же понял что это то что нужно. увы сосед через время съехал а я зачитывавшийся каждым предложением Воннегута так и не успел осилить всю ту здоровенную, старую книгу до конца. но спустя время я пошел в здешнюю университетскую библиотеку и в отделе художественной литературы обнаружил множество его книг чему конечно же был несказанно рад. ну в общем так я и познакомился с многими произведениями Курта который помог мне узнать много нового и открыть для себя еще одного замечательного писателя.
mark вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 11.08.2010, 04:05   #40
ars longa, vita brevis
+/- Информация
Репутация: 558
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Унікальний письменник зі своїм незрівнянним стилем, нестримний жартівник із сумною посмішкою гуманіста, звернутою звісно не просто до читача, а до всього людства. Його антропологічні дослідження, хірургічні операції людської душі зазвичай лежать не зовсім на поверхні, однак всі нитки, що тягнуться вглиб, помітні одразу мабуть кожному.

У той же час дочитую зараз "Механічне піаніно" і минуле захоплення Воннегутом чомусь змінюється певним розчаруванням.. Просто у цьому романі майже немає цікавих думок, від чого ретроспективно починаю думати чи так само сприймав би зараз ті його твори, які читав набагато раніше.

У двох словах у романі "Механічне піаніно" мова йде про антиутопію, в якій суспільство стає майже повністю механізованим, машини повсюдно замінюють людей, забезпечують всіма необхідними матеріальними благами, так що при цьому звичайній людині майже нічого не лишається як насолоджуватись, але, очікувано, замість того вона навпаки страждає, відчуваючи себе непотрібною, покинутою, творчо несамореалізованою та духовно зубожілою. Відповідно постає питання чи потрібен такою ціною комусь цей технічний прогрес і чи можна повернутись до старих "добрих" часів?

У чомусь стривоженість Воннегута подібними тенденціями тогочасного суспільства нагадала мені "Хижі речі століття" Стругацьких, які перечитував не так давно і був вражений їх пророчим видінням сучасності. Але у "Механічному піаніно" Воннегута все якось примітивніше, не так актуально, немов письменник швидко знайшов складну дилему і просто зумилувався нею.. Ну, гаразд, не буду робити передчасних висновків, лишилось це сторінок 70 - може там ще сингулярність змісту раптом трапиться?))

Єх, захотілось трохи пописати на ніч

P.S. Чому б не перейменувати тему на щось типу "Курт Воннегут / Kurt Vonnegut"?) Я вже мовчу про оформлення..

Добавлено через 10 минут
І все ж особисто мені важко не захоплюватись чоловіком, який збирався судитись з тютюновою компанією через неправдивість її застрежень щодо шкідливості куріння (Воннегут курив з 12 років і до самої смерті від нещасного випадку у віці 84-х років)

Добавлено через 31 минуту

Як варіант...

Цитата:
ВОННЕҐУТ, Курт (Vonnegut, Kurt - нар. 11.11.1922, Індіанаполіс, штат Індіана) — американський прозаїк.

Народився в сім'ї архітектора німецького походження. Батько хотів, щоб син став науковцем; майбутній письменник вивчав біохімію в Корнуельському університеті. Навчання перервала Друга світова війна, він був призваний на військову службу, служив у піхоті, брав активну участь у бойових діях на Західному фронті. У грудні 1944 р. Воннеґут потрапив у фашистський полон, і його відправили у дрезденську в'язницю. Там він пережив бомбардування Дрездена союзною авіацією у лютому 1945 року — його врятувало те, що він зі своїми товаришами сховався у підвалах бойні.

У травні 1945 р. Воннеґут повернувся на батьківщину, займався два роки антропологією в університеті Чикаго, одночасно працюючи поліцейським репортером, потім переїхав у Скенектаді і влаштувався у відділ громадських зв'язків на фірмі «Дженерал моторе». Знання в галузі хімії, математики, природничих наук, безумовно, спричинили особливу зацікавленість Воннеґута проблемами технології, наукового прогресу та його наслідків, що відобразилось у його творчості.

Воннеґут дебютував романом «Механічне піаніно» («Player Piano», 1952; рос. мовою вийшов під назвою «Утопия 14»). У ньому в дусі фантастики і гротеску Воннеґут іронізує над негативними наслідками технічного прогресу, масовою автоматизацією, зображуючи суспільство майбутнього, кероване вченою елітою з допомогою величезного комп'ютера.

У наступному романі «Сирени Титану» («The Sirens of Titan», 1959), який пародіює наукову фантастику, йдеться про напад машиноподібних марсіан на Землю, що змусило землян згуртуватися і забути колишні конфлікти.

Уже перші твори висунули Воннеґута у ряд провідних письменників США повоєнного часу. Зростання його майстерності помітне у романі «Колиска для кішки» («Cat's Cradle», 1963). У центрі твору, насиченого калейдоскопом химерно-фантастичних подій, оповідач — журналіст Джоан, який відправляється в місто Іліум, щоб написати книгу про видатного вченого-іліумця, винахідника атомної бомби Фелікса Хоніккера, а також про кристал, названий «льодом дев'ять», здатним заморожувати все, з чим він стикається. Наукова істина, сповідувана Хоніккером, по суті, аморальна й антигуманна. В сатиричному плані змальований у романі острів Сан Лоренцо (що викликає прозорі асоціації з Гаїті) та його диктатор — тато Монцано. На Сан Лоренцо вивищується самозваний духовний лідер Боконон, який встановлює для остров'ян нову релігію, названу боконізмом. Це — заспокійлива, солодка брехня, покликана відвернути людей від роздумів про їхню гірку долю. Втім, у боконізмі, який так і не рятує острів Сан Лоренцо від деградації, є й позитивний аспект, оскільки в ньому стверджується цінність кожної окремої людської особистості у світі бездушного практицизму та голого техніцизму. Врешті-решт через випадковість (застосування «льоду дев'ять») острів гине майже зі всіма його жителями; рятуються лише журналіст, Боконон та ще декілька людей.

Моральні проблеми суспільства в епоху НТР, небезпека дегуманізації та роботизації людських стосунків постійно хвилюють Воннеґута, складають внутрішній пафос його творів. У романі «Дай вам, Боже, здоров'я, містере Розуотере, або Не кидайте бісер перед свиньми» («God Bless You, Mr. Rosewater; or, Pearls before Swines», 1965) у центрі образи багатія та «дивака» Еліота Розуотера, «єдиного американця, котрий відчув, що таке Друга світова війна». Він очолив «фонд Розуотера», зосередивши в ньому величезне багатство, але скерував його не на прибуток, а на благо ближніх. У своїй філантропічній діяльності (Еліот, до речі, єдиний співробітник власного фонду) видається для навколишніх «психом», «ненормальним». Його доброта уявляється людям, заклопотаним лише егоїстичними інтересами, серйозним відхиленням. Етична ж позиція письменника виражена короткою формулою: «Потрібно бути добрим, чорт би його взяв». У романі діє письменник-фантаст Кілґор Траут, постать до певної міри автобіографічна, «наскрізний» персонаж ряду творів В. Його фантазії створили книгу, в якій зображується суспільство з настільки високим рівнем механізації, що людина стає вже непотрібною...

Воннеґут зажив слави живого класика після появи всесвітньо відомого роману «Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей» (« Slaughterhouse Five; or, The Children's Crusade», 1969). Одразу ж після виходу твір був перекладений майже півтора десятком мов. У ньому дуже відчутні автобіографічні мотиви, зокрема, дався взнаки гіркий воєнний досвід письменника. Головний герой — Біллі Пілігрим, недоладний, дещо дивакуватий, наївний, відкриває в собі хист переноситися в часі та просторі: він мандрує то в епоху війни 1944—1945 pp., то в повоєнну Америку, з допомогою літаючих тарілок прибуває на планету Тральфамадор. У романі створюється не лише химерне переплетення часових планів, підпорядковане, проте, своїй внутрішній логіці, а й різні виміри, різні шкали цінностей: земна та планетарна. Це дає можливість наситити роман глибоким соціальним і філософським змістом, перетворити його у пристрасний виступ проти війни та мілітаризму.

Вражають пронизані живими, невигаданими деталями сторінки, які стосуються воєнних епізодів. Біллі Пілігрим, полковий капелан, разом з товаришами потрапив в оточення, а згодом його взяли в полон під час німецького наступу в Арденах у грудні 1944 р. Спочатку військовополонених американців доправили в табір, де серед маси російських в'язнів, приречених на знищення, зберігся на вельми привілейованому становищі барак для англійських офіцерів. Звідси американців переводять у Дрезден і утримують їх на вже не діючій міській бойні номер п'ять. Там і захоплює їх страшне бомбардування союзної авіації 13 лютого 1945 p., яке перетворило місто, позбавлене стратегічних об'єктів, у палаюче багаття. У Дрездені загинуло більше жителів, аніж під час атомного бомбардування Хіросіми. Американці, серед котрих перебував і Біллі Пілігрим, перечекали бомбардування у сховищі, а коли вийшли з нього, то побачили будинки і вулиці, перетворені в обвуглену місячну поверхню, поцятковану кратерами та ровами. До самого кінця війни Пілігрим і його товариші розкопували руїни і витягували трупи. Але астрономічні цифри мертвих та апокаліптичні картини руйнувань не можуть заступити від письменника трагічної долі окремої людини. Укрупнена картина загибелі Дрездена підкреслюється епізодом смерті Едґара Дарбі, військовополоненого, колишнього шкільного вчителя, який читав курс «Сучасні проблеми західної цивілізації», людини гуманної, доброї, розстріляного фашистами начебто за мародерство (у нього в руках був чайник) перед самісіньким закінченням війни.

Після повернення на батьківщину Біллі Пілігрим спочатку перебуває в госпіталі, де він підліковується від нервового потрясіння, а згодом замешкує в рідному місті Іліумі (воно зустрічається в ряді романів Воннеґута), одружується з некрасивою товстулею Валенсією, дочкою мільйонера, здобуває фах оптометриста (спеціаліста з окулярів), багатіє. У нього дім, машина, він — шанований член суспільства; є дочка і син Роберт, шалапут, який з часом стає офіцером, «зеленим беретом», учасником іншої війни, в'єтнамської. Спочатку Біллі Пілігрим, здавалося, забув про минуле, але потім, особливо після отримання черепної травми під час авіакатастрофи, пам'ять про дрезденську трагедію починає мучити його, він намагається розповісти про це співвітчизникам, розбити стіну байдужості, а за це його вважають несповна розуму. Серед його небагатьох друзів — уже згадуваний дивакуватий письменник-фантаст Кілґор Траут. В «американській» частині роману — чимало критичних зауважень щодо бездушного техніцизму, расизму, засилля порнографії і т. д. Викликає осуд байдужість співвітчизників до страждань ближніх, а трапляються й такі, хто виправдовує жорстокість (як це робить відставний військовий, а пізніше — професор Ремфорд, котрий пише історію американських ВПС). Не викликає захоплення автора і товариство в Трафальмадорі, ця технократична утопія всезагального добросердя, в основі якої — відсутність життєвих колізій і внутрішній спокій жителів цієї планети. Вони поміщають Біллі Пілігрима в зоопарк і розглядають його як якусь комаху чи тварину.

У цих романах склалася своєрідна, химерні манера Воннеґута, його «телеграфно-шизофренічний», «сюрреалістичний» або, як його називають деякі критики, «воннеґугівський» стиль. У ньому поєднуються гостра сюжетність з фантастикою, гротеском, почасти бурлеском та ексцентріадою, а нестримний політ уяви «співіснує» зі злою іронією та відвертою сатирою. У наступних романах Воннеґута, таких, як «Сніданок для чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку» («Breakfast of Champions; or, Goodbye Blue Monday», 1973), «Балаган, або Кінець самотності» («Slapsticke; or, Lonesome No More», 1976), «Тюремна пташка» («Jailbird», 1979), за жартівливим тоном і парадоксальними ситуаціями відчувається заклопотаність художника долею особистості в сучасному урбанізованому і дегуманізованому суспільстві. Небезпека гонки озброєнь — одна з центральних тем роману «Меткий Дік» («Deadeye Dick», 1982): вибух нейтронної бомби знищив американське місто зі 100-тисячним населенням. Щоправда, дехто схильний виправдовувати таку «чисту зброю», оскільки вона знищує все живе, зате залишає неушкодженими «будови, будинки, машини і т. д. У романі «Галапагос» («Galapagos», 1985) міститься попередження щодо однобокого розвитку цивілізації, коли моральні критерії явно відстають від накопичених знань. У ньому змальований якийсь архіпелаг, на якому збереглася певна община істот, наївних і простакуватих, майже позбавлених людських якостей.

Друга половина 80-х pp. для Воннеґута була ознаменована виходом таких його романів, як «Мама Ніч» (1986), «Синя борода» («Bluebeard», 1987), «Фокус-покус» («Hocus Pocus», 1990). Однією із найпомітніших подій в американській літературі кінця XX ст. став вихід друком його роману «Часотрус» («Timequake», 1998). «Часотрус» — твір, який Воннеґут назвав своїм «романом-мемуаром», став, за словами письменника, його останньою роботою в жанрі прози, своєрідним підсумком творчої діяльності. У «Часотрусі «поєдналися всі ознаки неповторного стилю Воннеґута — вишуканість і химерність викладу, точний і жорсткий сарказм і рідкісний, ідеальний сплав змісту та форми. Після виходу цього роману Воннеґут заявив, що пориває з літературою, оскільки хоче стати художником.

Менш значними є оповідання Воннеґута та його п'єси.

Творчість письменника викликає прискіпливу зацікавленість як широкого читацького загалу, так і серйозної, академічної критики. Не вщухають суперечки щодо того, до якого жанру чи виду літератури слід її зарахувати: до наукової фантастики, «чорного гумору», неоавангардизму чи сатири. Сам письменник стверджує, що його книги виросли з традиції Арістофана, Ф. Рабле, Дж. Свіфта й інших майстрів сатири. Зі співвітчизників йому особливо близький Марк Твен періоду «Таємничого незнайомця» і «Щоденника сатани», творів з похмурим, песимістичним поглядом на сучасну цивілізацію. Пафосом своєї творчості Воннеґут близький тим письменникам США, котрі прийшли в літературу після Другої світової війни і котрі гостро відчувають самотність, внутрішній трагізм існування зовнішньо благополучної людини в технократичному суспільстві.

Українською мовою окремі твори Воннеґута переклали В. Горячев, О. Рудяченко, П. Соколовський, Л. Боженко й ін.

Б. Гіленсон

Бібліографія

Романи
1952 — Механічне піаніно / Player Piano
1959 — Сирени Титана / The Sirens of Titan
1962 — Мати Ніч / Mother Night
1963 — Колиска для кішки / Cat’s Cradle
1965 — Дай вам Боже здоров’я, містер Розуотер / God Bless You, Mr. Rosewater
1969 — Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей / Slaughterhouse Five or, The Children’s Crusade
1973 — Сніданок чемпіонів / Breakfast of Champions
1976 — Балаган, або Кінець самотності / Slapstick or Lonesome No More!
1979 — Тюремна пташка / Jailbird
1982 — Меткий Дік / Dead-Eye Dick
1985 — Галапагоси / Galapagos
1987 — Синя борода / Bluebeard
1990 — Фокус-покус / Hocus Pocus (Hocus Pocus or, What’s the Hurry, Son?)
1997 — Часотрясіння / Timequake
2001 — Дай вам Боже здоров’я, докторе Кеворкян / God Bless You, Dr. Kevorkian
Повісті й оповідання
1950 — Звіт про ефект Барнгауза / The Report on the Barnhouse Effect
1950 — ЕПІКАК / EPICAC
1951 — Споруди пишні чертоги / More Stately Mansions
1951 — Спадщина Фостера / The Foster Portfolio
1951 — Питання Ейфіо / The Euphio Question
1951 — Всі королівські кінноти / All the King’s Horses
1953 — Не готові одягнути / Unready to Wear
1953 — Кошлатий пес Тома Едісона / Tom Edison’s Shaggy Dog
1953 — Без батьківщини / D. P.
1954 — Завтра, й завтра, й завтра / Tomorrow and Tomorrow and Tomorrow (The Big Trip Up Yonder)
1954 — Зеленувато-блакитний Дракон / The Powder-Blue Dragon
1954 — Наречена на замовлення / Custom-Made Bride
1954 — Табакерка Багомбо / Bagombo Snuff Box
1954 — Амбітний другокурсник / Ambitious Sophomore
1954 — Адам / Adam
1955 — Неоплачений консультант / Unpaid Consultant
1955 — По сусідству / Next Door
1955 — Незговірлива дитина / The Kid Nobody Could Handle
1955 — Олень на комбінаті / Deer in the Works
1956 — Це мій син / This Son of Mine
1956 — Міс Спокуса / Miss Temptation
1956 — Хлопчик, що ненавидів дівчаток / The Boy Who Hated Girls
1957 — Ніч для кохання / A Night for Love
1957 — Чарівна лампа Хала Ірвіна / Hal Irwin’s Magic Lamp
1958 — Укомплектовані ракети / The Manned Missiles
1960 — Довга прогулянка в вічність / Long Walk to Forever
1961 — А хто я тепер? / Who Am I This Time?
1961 — Втікачі / Runaways
1961 — Гаррісон Бержерон / Harrison Bergeron
1961 — Знайди мені мрію / Find Me a Dream
1962 — Брехня / The Lie
1962 — Повертайся до своїх дорогоцінних дружини й сина / Go Back to Your Precious Wife and Son
1962 — 2BRO2B / 2BRO2B
1968 — Ласкаво просимо до мавп’ятника / Welcome to the Monkey House
1968 — Історія порту Хіанніс / The Hyannis Port Story
1968 — Сила духу / Fortitude
1972 — Великий всесвітній трах / The Big Space Fuck
1999 — Танасфера / Thanasphere
1999 — Сувенір / Souvenir
1999 — Подарунок для Великого Святого Ніка / A Present for Big Saint Nick
1999 — Бідне маленьке багате місто / Poor Little Rich Town
1999 — Пакет / The Package
1999 — Неталановита дитина / The No-Talent Kid
1999 — Мнемоніки / Mnemonics
1999 — Анонімні коханці / Lovers Anonymous
1999 — Військовий перекладач / Der Arme Dolmetscher
1999 — Подорож Джоллі Роджера / The Cruise of THE JOLLY ROGER
1999 — Будь-яка розумна пропозиція / Any Reasonable Offer
Драматургія
Happy Birthday, Wanda June[Джерело?]
Between Time and Timbuktu[Джерело?]
Есе
1964 — Де я живу / Where I Live
1966 — Новий словник / New Dictionary
1984 — Їх найгірша схильність / The Worst Addiction of Them All
1984 — Ворота гірші за смерті / Gates Worse Than Death
1999 — Кода моїй кар'єрі як автора періодичних видань / Coda to My Career as a Writer for Periodicals
Інші твори
1974 — Вампітери, фома та Гранфаллуни / Wampeters, Foma & Granfalloons
1981 — Вербна неділя / Palm Sunday
1984 — Ніщо не втрачено, крім честі / Nothing Is Lost Save Honour
1991 — Долі гірші за смерть / Fates Worse Than Death
[свернуть]
[свернуть]
Drop вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 11.08.2010, 20:18   #41
mp3 v0
+/- Информация
Репутация: 21
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Читаю как раз "Сирены Титана" - здорово, "Колыбель для кошки" на очереди
Shurshunchik вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 26.08.2010, 10:17   #42
ars longa, vita brevis
+/- Информация
Репутация: 558
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Дочитав "Механічне піаніно", вцілому непоганий роман, особливо якби скоротити його десь удвічі. Але треба мабуть звернути увагу на те, що це перший роман письменника, бо прочитав паралельно "Мать Тьма" і зрозумів, що з Воннегута ще не виріс, хоча поки що з мене його більш ніж досить))

До речі, у повідомленні вище у спойлері альтернативне оформлення теми, схоже, не зацікавило модераторів?
Drop вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 14.12.2010, 17:16   #43
MCD
+/- Информация
Репутация: 150
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

летом перечитывал "Утопия 14", будучи в Крыму на море. Очень сильная книга, не без недостатков, но для дебюта - гениально! Понравилась атмосфера, герои, диалоги.. Шикарный эпизод, когда главный герой отправился на Лужок.
Книга так и просится на экранизацию, хотя никто уже не возьмется, потому как уже много было на эту тему от более поздних писателей. Но нельзя забывать классиков!
Николас Кейдж идеально подошел бы на главную роль)

"Механическое Пианино" и "Утопия 14" - разные названия одного и того же произведения, если что

Сирены Титана сильно зацепили наркоманским стилем, такой себе трип-экшн, с философией, блэкджеком и шлюхами Весьма напоминало Филипа Дика и Альфреда Бестера, хотя у Воннегута стиль свой хорошо выражен.

Больше всего зацепила книга "Галапагоссы" - весьма современно звучит, легко и увлекательно читается, размышлять заставляет много и серьезно. Герои такие живые, уникальные, неоднозначные. Ну и конечно сатира жесткая ен дает расслабиться) Не знаешь даже, гуманист он или мизантроп - у всякой медали Воннегут показывает обратную сторону...

Колыбель для Кошки не читал, надо срочно исправлять ситуацию)
Pied Paper вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 14.12.2010, 17:46   #44
lossless
+/- Информация
Репутация: 40
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Читав було "Сирены Титана", "Утопия 14", "Мать тьма" і з десяток розповідей. Неординарний письменник, запам'ятовується.
narleysi вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 15.12.2010, 01:36   #45
Wild Rover
+/- Информация
Репутация: 228
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

скажу только, что один из наилюбимейших писателей. очень очень

Последний раз редактировалось Детский Мир; 17.12.2010 в 10:23.
Детский Мир вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 17.12.2010, 15:37   #46
mp3 128 kbps
+/- Информация
Репутация: 32
re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Читал,увы,только "Мать Тьма",но книга теперь надолго останется в моей голове.
Читается очень легко.Прочитал роман буквально за пару-тройку вечеров,просто не отрываясь,на одном дыхание,забыв обо всём на свете,полностью погрузившись в книгу.

Надо бы раздобыть что-нибудь ещё из творчества данного писателя.
ASoundOfThunder вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 24.03.2012, 12:48   #47
free jazz improvisation
+/- Информация
Репутация: 1736
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

http://korrespondent.net/showbiz/133...urta-vonneguta
Les вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 24.03.2012, 12:57   #48
...он полон звезд!
+/- Информация
Репутация: 1179
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

New Kurt Vonnegut Book Released
walk вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 08.05.2012, 10:31   #49
mp3 128 kbps
+/- Информация
Репутация: 7
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

один из любимейших. "утопия 14" повлияла на меня очень и очень сильно. наравне с "451 по фаренгейту" Брэдбери
Z4PH0D вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 18.05.2012, 14:04   #50
tape
+/- Информация
Репутация: 54
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Где-то читал что он упал со стремянки когда менял лампочку. Вот собсно и весь инцидент его смерти. А писатель чудесный, помнится нашел еще лет в 12 его "Колыбель", прочитал и сначала не понял (там Сирены титана первой идут), прочитал еще раз - не понял, потом плюнул, прочитал рассказы в конце и опять перечитал "Сирены" и наконец то вперло
Andru1990 вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 14.09.2012, 07:50   #51
mp3 128 kbps
+/- Информация
Репутация: 33
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Воннегут это автор из категории маст рид. Я благодарен ему уже хотя бы просто за понятие карасса. После этого, обяъснить себе свойскость некоторых людей стало достаточно просто :) Вот нашёл как Арефьева написала про Воннегута

Цитата:

В ранней юности мне попалась такая розовенькая книжка малого формата и в мягкой обложке - с рукой на картинке, держащей сеточку из верёвки.
Мне повезло - это оказалась культовая книга Курта Воннегута "Колыбель для кошки". Я прочитала её 17 раз - ну не подряд, а лет за 10. Для меня это рекорд, и, думаю, если она попадётся мне ещё как-нибудь, когда ничего не отвлекает, я снова прочту с удовольствием. Я давала её многим людям, и однажды она ко мне не вернулась. После этого её издавали ещё, и в сети текст, конечно, есть (посмотрите на lib.ru). Она вошла в нашу жизнь и в чём-то её изменила. Сейчас вы встречаете множество цитат из неё: "Быть задавленным на трассе или единственным в карассе" - Умка, "Вампитер" - театр танца из Новосибирска, и даже в Википедии есть про "Боконизм". Карассами называют фирмы, спортивные команды, рок-группы и даже один журнал, а Яндекс видит это слово 19436 раз.
Эта книга попала в точку, став любимой игрушкой целого поколения. Насмешливая мистическая псевдо-философия Воннегута отразила тайно-явные механизмы мира правильнее, чем толстые учебники. Она явно пригодилась мне в жизни больше, чем марксизм-ленинизм.
Ну вот, расписала - так что самой захотелось ещё раз перечитать, а вы, наверное, уже подумали, что я сейчас процитирую что-то вроде замечательного кусочка про "Сито мусеники за зимокарасию".
Но нет, а продолжение такое. Встретив ещё Воннегута в библиотеке, я жадно кинулась читать его следующие произведения... и разочаровалась. Не знаю уж, в чём там было дело, но блистательная "Колыбель" оказалась у автора единственной в своём роде. Я пришла к выводу, что, наверное, он писатель одной книги. Ну что ж, так бывает, большое спасибо всё равно. Кто-то мне потом сказал замечательную фразу, что "Воннегут сильно проигрывает в оригинале". Мол, вот это просто так здорово перевели "кошку", а остальным произведениям повезло меньше.
Но недавно попалась мне в руки ещё одна книга этого автора -"Сирены Титана". И я прочитала её взахлёб. Здорово, просто здорово. Написана она в 1958, издана в России в 89, а я вот обнаружила её только что. И теперь никак не верну хозяйке - все мои знакомые по очереди её читают, и всем нравится. Оказалось, все читали "Колыбель", но "Сирены" особенно-то никто и не знает, кроме отдельных фанатов.
Воннегут не сочинил отдельной философии для этой книжки, не ввёл новых терминов и не написал стишков вроде "крутимся-крутимся, а всё на месте, ноги из олова, крылья из жести". Но ощущение книжка даёт такое, что дальше некуда. Уже вроде бы кажется, некуда, а он всё дальше. Так многоэтажно завертеть сюжет - до этого и фэнтэзийщики-то не доходят, тем более - серьёзные писатели. Так щедро засыпать идеями и какой-то беспредельной фантазией - хватило бы, прямо скажем, на десять книжек. Прямо охватывает благодарность за эту неэкономность - в наш-то век просчитанных сюжетов глянцевых серийщиков. И всё это скупым тоном романтичного циника, короткими простыми предложениями "для домохозяек", с видимостью простоты. Герои действуют и думают как американцы 60-х: кажется, будто немного в сне или в бреду. Много считают деньги и управляют миром несколько по-американски, доходя в этом до абсурда. Что, собственно, и даёт основание мне отнести эту книгу к жанру антиутопии (не знаю уж, что там литературоведы считают).

Ольга Арефьева
У автора я читал, Колыбель для Кошки, Сирены титана, Малый не промах.
Ahniavit вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 17.12.2012, 22:33   #52
tape
+/- Информация
Репутация: 54
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Из мной прочитанного

Балаган, или конец одиночеству
Бойня номер пять, или крестовый поход детей (офигенная вещь)
Большое космическое трахание
Виток эволюции
Времетрясение
Галапагосы
Завтрак для чемпионов
Колыбель для кошки
Мать Тьма
Рецидивист


Если уже читали его популярное и всякие мелкие рассказики то прочитайте и остальное.
Andru1990 вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 17.12.2012, 23:39   #53
a reckoning is not to be postponed indefinitely
+/- Информация
Репутация: 1478
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

God Bless You, Mr. Rosewater, хоть и считается многими критиками не самым сильным произведением, оставила особенно хорошее впечатление, даже более теплое, чем та же Cat's Cradle.
Лунный самогон вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 17.12.2012, 23:48   #54
сдохни или умри
+/- Информация
Репутация: 2583
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Цитата:
Сообщение от ὧὧ EroticA ὧὧ Посмотреть сообщение
Толи Летов его читал и подписывался его персонажами....хз,
Покончить с собой - уничтожить весь мир.

Добавлено через 1 минуту
Утопию 14 читаю с лета и никак не дочитаю, очень слабая динамика в книге.
Sun of a Beach вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 22.12.2012, 23:06   #55
double CD
+/- Информация
Репутация: 330
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Пытался читать "Бойню №5..." - очень не понравился едкий стиль Воннегута. Не осилил. Быдло, видать
FunnyTable вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 22.12.2012, 23:18   #56
a reckoning is not to be postponed indefinitely
+/- Информация
Репутация: 1478
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Цитата:
Сообщение от FunnyTable Посмотреть сообщение
очень не понравился едкий стиль Воннегута
Можешь объяснить чем/почему не понравился? Это не доеб, а любопытство.
Лунный самогон вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 22.12.2012, 23:29   #57
double CD
+/- Информация
Репутация: 330
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Впечатления уже стерлись, так как попытка имела место быть давненько, но все же попробую сформулировать: вообще очень не люблю все антивоенное. Нет, я не милитарист (скорее даже наоборот), просто мне ужасно не нравятся все эти злободневные произведения в искусстве (неважно, в каком) - за это при желании можно бросить в меня камень. Поэтому, когда я понял, что этот роман - антивоенный (а было это уже в процессе чтения), это меня сразу настроило против. Действие романа мне показалось очень вялым, и то, что автор иронизирует-сарказмирует над очевидными вещами, постоянно прерывая этим и без того не самый живой сюжет, мне очень не понравилось - я и без того знаю, что война - очень плохо.
Вот такой вот взгляд на роман. Может я хуиту ща прогнал, но таково мое скромное мнение
FunnyTable вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 22.12.2012, 23:41   #58
a reckoning is not to be postponed indefinitely
+/- Информация
Репутация: 1478
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

FunnyTable, роман действительно антивоенный, но он немного глубже, чем "война это плохо", да и кроме этого там есть еще линия с трафамальдорцами и нелинейным восприятием времени, и достаточно много других интересностей. К тому же, ты сейчас высказал больше претензии по идее/содержанию, а не по стилю (я грешным делом подумал, что ты имеешь что-то против сатиры вообще и не осилил Воннегута, потому что он едко пишет, а нужно писать степенно и серьезно).
Лунный самогон вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 23.12.2012, 14:05   #59
double CD
+/- Информация
Репутация: 330
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Да не, я точно не сторонник таких мыслей. Пусть пишут как хотят, лишь бы хорошо получалось а с Воннегутом нехорошо получилось, после этого минидиалога понял, что сделал о нем скоропалительный вывод . Надо бы еще чего у него попробовать. "Колыбель для кошки" может.
FunnyTable вне форума   Ответить с цитированием
Непрочитано 23.12.2012, 14:27   #60
сдохни или умри
+/- Информация
Репутация: 2583
Re: Курт Воннегут/Kurt Vonnegut

Цитата:
Сообщение от FunnyTable Посмотреть сообщение
очень не понравился едкий стиль Воннегута.
Едкий стиль - как раз самая соль Воннегута.
Sun of a Beach вне форума   Ответить с цитированием
Ответ
Форум www.neformat.com.ua > Main > Literature

Опции темы Поиск в этой теме
Поиск в этой теме:

Расширенный поиск

Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Kurt Vile Les Rock 61 26.04.2019 15:05
Kurt Elling bre Jazz/Blues 8 30.09.2012 05:18
Kurt reaching_forward Emo 10 28.06.2010 23:22
Курт Рассел / Kurt Russell Птаха Movies 7 08.02.2009 15:54
Курт и Кортни: Конец "Нирваны" / Kurt and Courtney (1998) Doerty Music Movies 12 24.12.2008 03:01

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.


   
 
Текущее время: 16:31. Часовой пояс GMT +3.
Powered by vBulletin® Version 3.8.7
Copyright ©2000 - 2024, vBulletin Solutions, Inc.
Перевод: zCarot
НовостиСтатьиРецензии
ИвентыКонтактыФорум


Facebook Telegram Twitter YouTube Instagram Mixcloud SoundCloud

Designed by LaBIZz
Все материалы, размещенные на этом сайте, распространяются на условиях
Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 License.


© 2004-2024 Neformat Ukraine