Іван Малкович

[blood clot]

Продовжую цикл тем, присвячених українській поезії - спеціально для valmakar'a

Особисте досьє Івана Малковича:

1961 – 10 травня, народився в сім'ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич) у Березові Нижньому Косівського р-ну Івано-Франківської обл.
1976 – після закінчення місцевої школи вступає на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д.Січинського
1980 – закінчує Івано-Франківське музучилище
1980 – вступає на філологічне відділення Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка
1981 – 6 січня, перша велика поетична публікація у "Літературній Україні" із вступним словом Д.Павличка
1981 – стає переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені
1984 – побачила світ перша поетична збірка "Білий камінь" (Київ, в-во "Молодь"). "Найніжніша скрипка України" — так назвала молодого поета Ліна Костенко у видавничій рецензії на "Білий камінь"
1985 – отримавши диплом філолога-україніста Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, кілька місяців працює у школі вчителем української мови та літератури
1986 – переходить на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка»
1986 – одружується зі скрипалькою Яриною Антків
1986 – став (наймолодшим на той час) членом Спілки письменників СРСР
1987 – переходить на посаду редактора відділу поезії у видавництво «Молодь»
1987 – cтає першим лауреатом премії "Бу-Ба-Бу" за найкращий вірш року
1988 – народження старшого сина Тараса
1988 – виходить друга поетична збірка "Ключ" (Київ, в-во "Молодь")
1989 – долучається до організації першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона Рута»
1991-92 – працює в редакції дитячого журналу «Соняшник»
1992 – працює на посаді головного редактора дитячих програм «Укртелефільму»
1992 – 20 квітня, офіційний день народження (реєстрації) видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
1992 – липень, вихід першої книжки («Українська абетка») видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
1992 – виходить третя поетична збірка "Вірші" (Київ, "Український письменник")
1994 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання "Улюблених віршів"
1995 – народився молодший син Гордій
1997 – побачила світ четверта книга поета "Із янголом на плечі" (Київ, поетична аґенція "Княжів")
2002 – Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні.
2004 – Форум видавців у Львові визнає Івана Малковича найкращим директором видавництва в Україні.
2004 – став кавалером Міжнародного ордену усмішки (свого часу цю нагороду отримували Папа Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй Образцов, Дж.Роулінґ та ін.)
2005 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить перше видання "100 КАЗОК. Т.1"
2006 – вихід п'ятої поетичної книжки "Вірші на зиму" (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)
2008 – починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» «дорослу» літературу
2009 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» виходить "Дитяча Євангелія" з благословіннями Першоієрархів найбільших традиційних християнських церков в Україні — УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ.
2004, 2008, 2009 – входить до "ТОП-100 найвпливовіших людей України" щорічного рейтингу журналу "Кореспондент"
2010 – світ побачила книжка вибраного І.Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) "Все поруч" («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу львівського Форуму видавців-2010.

[свернуть]

Найвідомішим віршем даного таварісча є, напевно, "Із янголом на плечі", покладений на музику Тарасом Чубаєм:

https://www.youtube.com/watch?v=AL4uXjYvtb0

[свернуть]

Особисто мені сам текст без музики лягає на душу значно краще:

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —

щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:

янголе, не впадь з плеча.

(30-31 січня 1992)

Поезію Малковича я б охарактеризував, перш за все, як м"яку і душевну. В ній багато любові і багато суму. Але сум цей здебільшого світлий і... добрий, якщо можна так висловитись. Присутній місцями націоналістичний душок не дратує, а навпаки викликає симпатію до автора. Коротше, ось кілька моїх улюблених текстів:

КАНАТОХОДЦІ

Над прірвою — сумні канатоходці
щоночі хилиткий долають шлях,
хоч дроту, по якому йдуть вони, не видно,
як, зрештою, і їх самих; і лиш тваринний жах
висить над прірвою: у цій нічній коробці
всі пристрасті спокійні, як повидло...
Щоночі хтось паде, і не один,—
колись бо кожен з них зірватись мусить,—
та все ж ідуть і йдуть — не меншає їх плин:
ступивши, вже ніхто не може повернутись.

[8-10 квітня 1987]



ЮНА МАЙБУТНЯ ДРУЖИНА

Юна моя майбутня дружина
має профіль з єгипетським чаром,
плавністю переповнена, а тендітна — в квітці спочине,
сонно-зелену млість навіває очами.
Я її дуже люблю: почуваю себе
наче сильнішим, сміливішим і, звичайно, погідним:
і це не лише тому, що вона мені плете
чорний светр, до кольчуги подібний.
Вона безмежно жіноча — аж до муркотання,
мову має — у вітер завиту, слова — білокрилі,—
тому я цілком допускаю, що колись вона стане
горлом пташки якоїсь і відлетить у вирій.

[11-12 березня 1986]



ЧОЛОВІК

Одягає маску блазня — впізнають.
Вбирається в тогу незворушного судді —
благають:
— Перестань, хіба це ти?
Лисом перевдягається — кричать:
— Ми вже давно тебе впізнали,
досить!
Дон-Жуанів плащ накидає на себе —
сміються:
— Не той фасон.
Нап'ялює маску хамелеона —
і сам же зриває із себе той лик:
смішний,
розгублений чоловік —
ніяк не збагне,
що в кожній масці
є розріз
для очей.

[1985]



КРАЇНА СОНЦЯ

Убивця знахарює під місточком,
безокий стереже серця й корони,
банкір складає вірші про листочки,
поет громаді шиє панталони;
повії, співаки, і футболісти
сидять на троні. Мулярка дебела
на ковзанах фігурно чеше твісти,
в дуплі регоче буйний Кампанелла…

[1987]



ЩЕ ОДНА ОСІНЬ

Тяглось на тумани та не відлетіліло
віяло злагодою і раєм
вітряне золото миготіло
вуличка похитувала трамваєм.

Равлики хмиз запасали бо саме
час їм в хатках палити
булькали вина в бутлях під лавками
(щасливий хто буде їх пити)

Проходили сумно безглуздо й далеко
люди самотні навзаєм
вітер відносив листки і лелеки
й вуличку із трамваєм.

[3-9 жовтня 1991]



* * *

Зближалося на тридцять літ
і віддалялися ще далі
ольвійські мед, і мідь, і міт —
хлопчачі видива зухвалі.

Лиш золото дитячих снів
ще павутинилось по стелі
(понавипалюєм човнів,
поналаштуєм корабелі!..)

О Господи! — на тридцять літ
всього лиш — з радості ридати,
смолити вірні кораблі
і книгу Велеса читати…

Та де ж ті ріки? чом в дубах
сто плах і лиш одне човенце?..
У зборсаних, сп'янілих снах
дитяче вивітріло серце, —

зближалося на тридцять літ:
моря сповільна замерзали,
дороги зчорна позіхали,
і їжаком

............котився

.......................світ.

[16-25 березня 1991]



ПОЇЗД

Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
Крізь прочинені двері — прижовклий, бездомний —
поїзд-приблуда, якого нізвідки не ждуть,
в'їде стиха у серце моє, а вже там — невідомо:
хто з нас кого прихистить і куди наша путь...

[1985]



З НІЧНИХ МОЛИТОВ

Господи, літа стебельце
всели до самітніх душ,
дай кожному звити кубельце,
і не поруш.

Хай кожен в цім світі спасеться,
хай світить з-за темних круч
довкола кожного серця
віри твоєї обруч.

[3-9 травня 1992]

[свернуть]

[Blaise Finnegan]

приємний дядько, душевний В школі читав, "Із янголом на плечі" на пам'ять знав

[valmakar]

Сообщение от blood clot

Продовжую цикл тем, присвячених українській поезії - спеціально для valmakar'a

Малкович - він лірик. А я, насправді, дуже рідко сприймаю ліричну поезію. Може причина цьому лежить у тому, що в українській літературі ліриків - переважна більшість.
Але загалом я ставлюся до творчості Малковича дуже добре. Маю "Все поруч" - дуже крута за оформленням книжка. До того ще була "Вірші на зиму", думаю, вона зараз у Сашка Доерті, якщо він далі не передав. Пам'ятаю, як купив її, і читав посеред дня в центрі міста, тоді було сонячно і все було до настрою.
Оцього люблю вірша особливо:

У снах я боявся бика.
І ось він, моругої масті.
Цей сон віщує напасті.
Я знаю. Розгадка така.

І я, малий, там стою.
Стаєнька прогнила, трухка.
Бик довгий і злий. Боюсь,
що смерть це. Розгадка така.

Вийшов у сад. При вікні
перелічив роки.
Чути, як в тиші нічній
тверднуть у слив кісточки.

[Bike punk]

неприємний дядько, часто по телевизору пиарится, абабугаламагу наградили за вклад в культуру украины вместе с океаном эльзы. а книги у них не для детей, а для рассматривания художникам-дизайнерам.

[valmakar]

Сообщение от Bike punk

неприємний дядько

цілком може бути, чув уже про нього, що зажратий

Сообщение от Bike punk

а книги у них не для детей, а для рассматривания художникам-дизайнерам.

а от із цим пунктом абсолютно незгоден. якщо говорити про їх дитячі книжки, то Єрко+Лавро - це поєднання світового рівня. у мене є три книжки Гаррі Поттера, то єдина з них абабагаламагівська за оформленням набагато краща, ніж росменівські з оригінальною британською обкладинкою. і мені у тринадцять років вона здавалася просто нечуваним дивом у плані оформлення.
сюди ж доросла серія: маю того ж Малковича, Гашка, Шевчука і свіже видання - Бруно Шульц. за кожну з цих книжок я пишаюся, що маю на полиці. мало які видавництва можуть похвалитися таким рівнем.

тому я вважаю, що краще розділяти Малковича-поета, Малковича-видавця й Малковича-публічну-особу.

[Bike punk]

ну я немного имею отношение к детским книгам. тебе они нравятся, потому что ты старший мальчик. для среднего и старшего школьного возраста они тоже подойдут. а для маленьких не очень. кроме того - дорого, у нас бедная страна, книги должны быть доступными. наши издательства плохо работают, поэтому русский махаон уже начал издавать на украинском.

[blood clot]

Сообщение от valmakar

Маю "Все поруч" - дуже крута за оформленням книжка.

Теж маю - да, крута)

Сообщение от valmakar

тому я вважаю, що краще розділяти Малковича-поета, Малковича-видавця й Малковича-публічну-особу.

Мабуть. Якщо чесно, знайомий лише з поетом. Інших сторін не знаю і не горю бажанням про них дізнаватися.