Откровенно говоря, я просто пока не знаю, может, мы и сможем задержаться, но я просто не уверен- мой друг просто один день в Киеве, и мы ещё хотели после спектакля пересечься ещё кое с кем.
А что касается кинопоказов, так заходи в мой раздел, я там выкладываю всякие киноклубные расписания, до которых у меня доходят руки: http://www.neformat.com.ua/forum/64-video-art
Я помилки виправляла. Граматичні. А стилістичні, але терпимі, залишила, бо ти був би тоді не ти. А багато чого прибрала, бо ти москаль і вживаєш українські слова абсолютно не в тих значеннях))
Сам просив поправити текст, а тепер незадоволений.
Фраза про дипломатів взагалі дурнувата. В обидвох варіантах.
Щодо саксофоністів, то тут просто логічне припущення. Йдеться же про всіх музикантів.
Нетрудно встретить этого мужчину
Небесной красоты.
На нем всегда костюм отличный
Оттенка кофе с молоком
И побродить по улицам столичным
Очень любит он.
"Вася" Браво
Стиляги. Зализане назад волосся, широкі брюки, мішкуватий піджак і, звісно, рука на талії чувіхи.
Стиляги - молодіжний рух чи то 40-50-х, чи то 50-60-х. Але ясно одне – цей рух почав зароджуватись у післявоєнний період у СРСР. Залізної завіси ще не було. Союз налагоджував дипломатичні відносини з іншими країнами світу. Саме тоді до СРСР потрапила маса закордонної музики, кіно і, найголовніше, інформації.
Через появу великої кількості дипломатів багато людей жили не у радянській реальності. Вони бували у різних країнах світу, зокрема, в Америці. Звідки й пішли такі стилі, як джаз, ритм’н’блюз, рок’н’ролл та багато іншого. Багаті татусі змогли привозити своїм дітям закордонну музику, фільми, книжки. Ці ж діти потім і розповсюджували їх.
Більшість не сприймала цю ганебну, божевільну й огидну пропаганду американського способу життя. Адже в них немає культури, поваги до суспільних цінностей, моралі. Але були й інші, які підхопили цей спосіб життя, цей "стиль". Саме тоді з’явились перші стиляги.
Стиляги та маси
Якщо для дітей еліти це був спосіб протесту проти суспільного ладу, спроба заявити про своє я, для решти це стало абстрагуванням від бідності, суспільного тиску і невеселих реалій Союзу.
Ніхто не виділявся з натовпу. У всіх крамницях - стандартні костюми та сукні (у повоєнний період і тих не було). Типові тканини, позбавлені яскравих барв.
Але «герої», котрі повернулися з війни, приносили різноманітні трофейчики: одяг, який давно вийшов з моди, військові запальнички та портсигари, котрі користувалися шаленою популярністю серед стиляг. І, звісно ж, платівки. Джазові платівки.
Сам термін «стиляги» швидше за все виник із джазового сленгу. Коли музикант грав не у своїй манері, казали, що він стиляє. Або «стилягу дує», якщо йшлося про саксофоністів (може духові інсткменти взагалі? Не одні ж саксофоністи були). А самих музикантів називали стилягами.
Також існує думка, що термін означає буквальне наслідування американського стилю життя.
Самі ж стиляги так себе не називали. Оскільки це була швидше насмішка. І називали себе штатниками (від Сполучені Штати).
Перша ж згадка про них з’явилася 49-го: у «Крокодилі» надрукували карикатуру, яка зображала неохайного вискочку в дурнуватому одязі, такого собі папугу.
Та згодом самі стиляги з гордістю прийняли цю назву