Окей, тогда вот, что будет завтра) Академия искусств, в шесть. Если тебя и подруг заинтересует, вечером договоримся о встрече.
Повакацці (1988, реж.Р.Годфрі)
Одного разу збагнувши яке місце в кіно він має посісти, колишній американський монах Реджио Годфрі зафільмував експерементальний документальний опус "Кояніскацці" – назва, що в перекладі з мови індіанців хопі означає "життя, позбавлене рівноваги". У 1983 році цей фільм вибухнув на екранах вкрай нетрадиційним підходом навіть до такого жанру як неігрове кіно. Тут була медитативна музика мінімаліста Філипа Гласа, технология повільної зйомки та повна відсутність авторських нотацій. Це був просто світ, зафільмований у його повній безглуздості. П*ять років по тому режисер поширив медитаційний світогляд у картині "Повакацці" (це дивне слово перекладається як "паразитичний спосіб буття" або "розвиток життя"). І якщо перший фільм осторонь споглядав західну цивілізацію, другий – втрутився у соціум більш древній, зробивши спробу розглянути конфлікт між традицією Третього світу та бездушним маршем індустріалізації в країнах цього світу. Та кінематографічні прийоми Годфрі і чарівна страшна музика Гласа лишилися на своїх місцях.