Філіп Чарльз Літмен (Philip Charles Lithman), який виступав під сценічним ім’ям Snakefinger, був англійським музикантом, співаком та автором пісень. Літмен грав на кількох інструментах, але найбільш відомий він грою на гітарі та скрипці і співпрацею з колективом The Residents.
Літмен народився в Тутінгу, Південний Лондон, і в якості артиста вийшов з британської блюзової сцени. В 1971 році він переїхав до Сан-Франциско, де почав асоціюватися з авангардною музичною групою The Residents. Існує версія, за якою свій сценічний псевдонім Літмен отримав якраз від Резидентів через фотографію, на якій він грає музику, а його палець нагадує змію, що от-от збирається напасти на скрипку.
У 1972 році Літмен повернувся до Англії та зібрав паб рок-групу Chilli Willi and the Red Hot Peppers (забавна назва, чи не так?) разом з Мартіном Стоуном (Martin Stone), колишнім учасником Mighty Baby та Junior's Blues Band. У форматі дуету вони випустили альбом Kings of Robot Rhythm. У 1974-му, вже в якості повноцінної групи та популярного на просторах Британії живого ансамблю, записали Bongos Over Balham.
Chilli Willi проіснували до 1975 року, їхній останній запис не надто добре продавався, і напередодні 1976 року Літмен повернувся в Штати, цього разу в Лос-Анджелес, Каліфорнія, шукаючи умови для вигідного контракту, продаючи свої демо у рок-стилі.
Через пару років Літмен знову перебрався до Сан-Франциско, відновив зв’язки з The Residents, виступав та записувався з ними. Сольні записи Літмена, записані під псевдонімом Snakefinger, були випущені на їхньому рекорд-лейблі Ralph Records.
Його перший альбом на Ralph називався Chewing Hides the Sound і побачив світ у 1979-му. На ньому містився оригінальний матеріал, записаний спільно з Резидентами та езотеричні кавери на "The Model" групи Kraftwerk та "Magic and Ecstasy" Ennio Morricone. Пісні продемонстрували різнопланову слайд-манеру гри Літмена на гітарі та своєрідну сюрреалістичну образність. Після дебюту наступний альбом під назвою Greener Postures вийшов вже наступного року, у 1980-му. На ньому з’явилися перші повністю оригінальні (без співавторства) пісні Snakefinger.
Під час туру Австралією в 1980 році Літмен пережив серцевий напад, який став причиною його шестимісячного лікування.
У 1982-му Літмен зібрав на стороні групу The Vestal Virgins з колишнім музикантом Капітана Біфхарта Еріком Дрю Фелдманом (Eric Drew Feldman). Snakefinger випустив Manual of Errors на Ralph у 1982 році. Згодом, у 1984-му, побачив світ альбом блюзових каверів Snakefinger's History of the Blues: Live in Europe, а у 1986-му нова порція оригінального матеріалу – Night of Desirable Objects (Snakefinger’s Vestal Virgins).
Літмен виступав із The Residents під час їхнього 13th Anniversary Tour у 1986 році. 1 липня 1987-го Snakefinger та його група The Vestal Virgins прибули в Лінц, Австрія, на European Night tour. Наступного ранку, перед початком запланованого виступу в Posthof Club, Літмена знайшли мертвим в гостьовій: повторився серцевий напад. В день смерті Літмена вийшов його сингл "There's No Justice in Life".
1984 - Snakefinger's History of the Blues: Live in Europe
Резиденти в нас на форумі представлені, а от виконавці з їхнього лейблу Ralph Records - далеко не всі. Snakefinger - один з безпосередніх поплічників очних яблук, випускав альбоми цілком в їхньому ключі: авангардний поп/рок, тобто музику дуже небанальну й неординарну, але таку, що може підійти й простим любителям рок-стандартів. Особливо раджу перші два альбоми. Якщо й слухати рок, то бажано такий. Жаль, що Літмен так швидко пішов з життя, міг би ще багато хорошого записати.