Мій звіт з презентації альбому НеВиДаНе в МузТоргу:
«НеВиДаНе»: побачене й почуте
Що: презентація дебютного альбому гурту Інкунабула «НеВиДаНе».
Де: МузТорг (Київ)
Коли: 22 вересня, субота
Зазвичай в таких звітах я спочатку пишу трохи про гурт, трохи про умови добирання на концерт, трохи про очікування та планований ефект, але той суботній вечір має цілком інший сценарій, тому без прелюдії і «мух» перейду одразу ж до «котлет», адже саме м'яса і того, що рубрикують терміном «тупо жир» було в МузТоргу найбільше.
Правильна початкова пісня «Подаруй мені небо» дозволила розтягнути інтро та в принципі задати тон всьому концерту. Юрко привітався, нагадав всім присутнім причину зустрічі, чесно зізнався, що сет-листа, як такого не має і публіка цілком здатна вплинути на його формування. Другою була «Дедалі та Ікар» – повільна больова сага з міфічним текстом та енергетикою древньогрецьких трагедій. Те що примотана до мікрофона сопілка це не дань моді, започаткованій ще одним музикантом зі Львова, публіка оцінила на початку «Герої 2.0». Одна з найстаріших пісень гурту в новому аранжуванні демонструє ще один козир з рукава Інкунабули – дуель високого вокалу та скрімів, чесно-кажучи на живо і звучить, і виглядає дуже ефектно. Для того щоб розворушити аудиторію, чи точніше «розвести на легкий слем» в бій пустили важку артилерію «Народна». Важкі варіації гуцульських ритмів потрапили точно в ціль і від слему глядачів лише утримували цінники на апратурі, що була виставлена довкола. Аби зняти напруження хлопці запустили потужну баладу «Недаремно», потенційні фанатки змогли вперше оцінити і те, що на полі «важких ліричних пісень про головне» музиканти почувають себе більш ніж впевнено. Наступна річ – озвучений в оскаженілій формі дитячий вірш Марійки Підгірянки «Мати» викликав в мене неймовірно теплі алюзії з пісенькою « Sugar» класиків світової етно-альтернативи SoaD , чомусь подумав, що спільний проект з видавництвом «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» вже не за горами.
Поки барабанщик гурту Роман перепочивав Юрко та Макс виконали «Завжди», відпрацювали «за себе і за того хлопця», всю інструментальну частину Макс зробив самотужки, Юрко, опинившись без бас-гітари один-на-один з мікрофоном почувався трохи ніяково, що не зменшило ефекту навантаження від потужної сльозоточивої лірики. Від «Твого тіла» в моїй пам'яті зашився потужний риф, схожий на сходження лавини чи на сповзання останнього шматка одягу по шкірі, то вже кому-яке порівняння ближче.
Юрко чесно зізнався, що це перший сольний концерт гурту Інкнабула за більш ніж трьохрічну кар'єру, одкровення було сприйнято оплесками, а вже зустрічним реверансом була цілком свіжа пісня «Янголи не сплять», яку скромно пообіцяли включити вже до наступного альбом гурту. «Тихо» – феноменальний приклад хітотворчості музикантів, найбільш позитивна пісня з чітким хуком та приспівом для кількатисячного скакання пройшла просто на ура. Чергова порція жесті у вигляді жорстокої квінтесенції інкунабулівського розуміння ті відчуття відречення «Залишений» не дала можливості розслабитися ні слухачам ні музикантам. Перевірений концертний номер «Туман», якому з певних причин не знайшлося місця на дебютній платівці дав відчути сучасний український етно-альтернативний вимір класичного терміну «Roots Bloody Roots», а фінальне хорове виконання приспіву змусило швиденько переосмислити термін «народна пісня».
Останнім з «мєдляків» в арсеналі Інкунабули в той вечір була «На поверхнях» – чудовий емоційний номер, в правильному розумінні терміну «емоційний». Під завісу пісні Макс відвісив мелодійне соло. Для коди хлопаки припасли вже достатньо відому композицію «Залиш мене сама». Те, що річ таки відома, виявилося тоді, коли добра половина присутніх рвала разом з Юрком горлянки на кожному приспіві. Музиканти подякували за теплу, майже кухонну атмосферу, яку створила публіка, ще раз нагадали про те, що альбом можна придбати не виходячи з залу та виконали один біс – вар'ятські варіації на коломийки і вже після останнього акорду в «Народній» розкланявшись, завершили концерт.
Загалом презентація залишила найпозитивніші враження. Концепція «концерту на замовлення» виправдала себе на всі сто. Віддача музикантів відбивалася на реакції публіки, що створило замкнуте енергетичне коло шикарного клубного концерту. Ті хто придбав альбом одразу ж на місці у «дівчинки в червоному», вже певно продовжили собі ефект від концерту домашніми прослуховуваннями, а кому не вдалося потрапити на презентацію – чекайте Інкунабулу в своєму місті. Холопці обіцяють активно концертувати і «НеВиДаНе» можна буде зробити і виданим і почутим.
Key songs: Дедал та Ікар, Мати, Народна.
Моя концертна аналогія «TequilaJazz Live @ Moloko»
Андрій Андрушків aka
http://kotyfasolko.livejournal.com
Львівська атестація “НеВиДаНого”
Що: презентація альбому “НеВиДаНе”
Де: клуб-кафе “Лялька”, Львів
Коли: 5 жовтня, п’ятниця
Винуватці свята вийшли на сцену вже далеко за дев’яту вечора. Юрко і компанія хвацько зарядили перевірене концертне інтро “Подаруй мені небо”. А далі вже була святкова мішанка з альбомних речей та двох поки що дійсно невиданих пісень. Було цікаво спостерігати як змінилися хлопці за два тижні з часу презентації в Києві: побільшало видимої впевненості, сценічної переконливості та концертної реакції, так що чи то під впливом рідних стін, чи то нарешті зрозумівши свій статус як гурту, що вже “догрався” до власного альбому, ті троє виглядали як одна надпотужна укомплектована музично-бойова одиниця. Чесно кажучи саме цього і вигляду, і звучання я чекав вже пів року, активно слідкуючи за виступами Інкунабули. На відміну від презентації в “Муз Торгу” хлопаки вдало перетасували сет-лист, завдяки чому не обійшлось без особистих сюрпризів.
Підтягнена ближче до початку, акцентовано-гітарна “Завжди”, що стала того вчора першим перепочинком від “валива”, здається, знайшла своє місце в сет-листі. Нарешті вдалося розслухати потужну нову річ “Янголи не сплять” і оцінити наростаючий піснетворчий потенціал гурту. Але найжирнішим знаком оклику на тому концерті був дбайливо захований під подушку “музичний автомат”, з якого всередині сету вилетіли три найточніших і найбільш вчасних постріли: “Мати”-“Народна”-“Туман” – це і стало живим підтвердженням існування явища “етно-альтернатива” в українській музиці, а малочисленний, але все ж присутній під сценою слем був лише додатковим аргументом на підтвердження попередньої тези.
Під кінець хлопаки зарядили ще одним цікавим поєднанням: “Тихо”-“Залиш мене сама”: в першій пострибаєм, в іншій поспіваєм. На біс була, безперечно, найжирніша на даний час, концертна річ Інкунабули “Мати”, далі Юрко сам зіграв шматочок “Туману”, а фінальний акорд “Герої 2.0” поставив достойну крапку.
Key track: “Мати”
Цікаво було спостерігати, що досить високий відсоток присутніх знали тексти гурту. Загалом, незважаючи на те, що у Львові в той вечір було, як не дивно, два альтернативних варіанти проведення часу під впливом шалених колонок, Інкунабула віднайшла своїх слухачів і зібрала потрібний для заліку кворум. А сам концерт хлопаки відмолотили на повноцінне екзаменаційне “відмінно”.
Андрій Андрушків aka
kotyfasolko.livejournal.com до речі, весь звіт зі знимками лежить там.
А всі знимки окремо тут:
http://picasaweb.google.com/taras.zavaliy/CGUFt
Інкунабула
