The Real Tuesday Weld

[Яся]

Для того, щоби скласти уявлення про цей премилий колектив, досить лише глянути на список музикантів, котрі його надихають: Serge Gainsbourg, http://www.neformat.com.ua/forum/jazz-blues/11620-billie-holiday.html, http://www.neformat.com.ua/forum/jazz-blues/12285-squirrel-nut-zippers.html і http://www.neformat.com.ua/forum/electronic/2245-portishead.html.
Власне, чому я ними зацікавилася. Почалося з назви. Tuesday Weld - одна з моїх улюблених актрис. Ось вона, справжня Тьюздей:

​

Тепер про музику.
The Real Tuesday Weld навряд чи стануть відкриттям. Шоком. Яскравим враженням. Тихі та делікатні, музика скоріше для релаксу. Саме під них я повертаюся додому після важкого трудового дня.
Тепер щодо обраного розділу та жанру.
Оскільки я взяла на себе обов'язок нести кабаре в масси, було би правильним ознайомлювати вас із найрізноманітнішими його видами. А The Real Tuesday Weld просто кабаре не назвеш. І не охарактеризуєш нормально. Вони і попсові, і джазові, і кабарешні, і по шансону. Синтетичні та електронні. Саме тому особисто мені подобається варіант "тріп-хоп кабаре". Зустрічала також "поп-кабаре", але перший звучить солідніше. І, мабуть, точніше.
Тепер про вокал. Приємний напівшепіт. Мені іноді нагадує якогось олдскульного французького секс-символа...Джо Дассена якогось чи як там?

​

Що кажуть інші:

The Real Tuesday Weld не просто записывает прекрасную музыку – группа кропотливо создает концептуальные альбомы словно историю любви – начиная с тех пор, как она зародилась и заканчивая тем днем, когда она умерла. А на концертах устраиваются не менее концептуальные хеппененги. Будучи дипломированным выпускниом Royal College of Art (Лондон), Stephen Coates использует различные художественные и креативные ходы в постановке шоу. Стилистика шоу – кабаре в эру компьютеров. Это совсем непривычный формат и зрители одновременно погружаются в vintage-атмосферу популярной музыки 30х годов, ловят кайф свингующих 60х и прокачиваются реальным электронным битом конца 90х.

The Real Tuesday Weld — костюмированные красавцы, старомодная труппа, предпочитающая треск древнего винила и опереточные фортепианные мелодии любым современным звукам. Они пишут именно что песенки, винтажные пьески, живущие недолго, но красочно. Салонные побасенки, ленивый свинг, наигранный шепот — все это у The Real Tuesday Weld звучит как будто сквозь какое-то марево; это как в голливудском кино любят изобразить воспоминания героя в черно-белой гамме, с размытыми контурами, на искусственно состаренной пленке с помехами. Главное — в отношении: The Real Tuesday Weld, конечно, уснащают свои псевдоджазы и вальсы скретчами и вальяжным брейк-битом, но они никак не про модернизацию и искажение оригинала — пожухлую старину они обыгрывают бережно и осторожно. В конечном счете The Real Tuesday Weld более всего похожи на шарманщиков, играющих на своих скрипучих допотопных машинках трип-хоп

Трохи про склад:
Безперечний лідер - Stephen Coates - любить запрошувати таких музикантів, як Мартін Жак ( http://www.neformat.com.ua/forum/other/13120-tiger-lillies.html ), Пінкі МакЛурі (шотландська джазова співачка), Давида Гуеза (французька естрада), Жака ван Рейна (голандський трубач), Ерла Окіна (британська естрада).

Дискографія:

At The House Of The Clerkenwell Kid, (2001, Bambini)
Where Psyche Meets Cupid, (2001, Kindercore Records)
I, Lucifer, (2002, Rough Trade Records; edited and released 2004, Six Degrees Records). Soundtrack/companion to the novel I, Lucifer by Glen Duncan.
Les Aperitifs et Les Digestifs (2004)
The Return of the Clerkenwell Kid, (2005, Six Degrees Records)
"Dreams That Money Can Buy", (2006 BFI). Alternative soundtrack to the 1948 surrealist cult film by Hans Richter
The London Book of the Dead, (2007, Six Degrees Records / Antique Beat)
At the End of the World, (2008, Six Degrees Records / Antique Beat). Limited live recording made by The Clerkenwell Kid 'on the eve of the apocalypse'​

Раджу переглянути відео:

(одна з моїх улюблених пісень)

I, Lucifer (2002)

To view the content, you need to Sign In or Register.

The London Book of the Dead (2007)

To view the content, you need to Sign In or Register.

 

[lok]

опа, трип-хоп кабаре это очень интересно!

 

[Яся]

Раджу слухати з "Люцифера".

Добавлено через 37 секунд
Так цікаво, що ви скажете *потираю руки*

 

[олег в.]

мені не сподобалось. хіба La Bete Et La Belle приємний дуже і Bathtime In Clerkenwell посміхнув. забавний, але трохи затянутий кавер.
а так, вокал не мій. я люблю або в дусі Армстронга\Вейтса\Висоцького, або типу медхедс\спешлса, або просто сильний, а цей часом ледве шепоче. склалось враження, що це музика для дам.
а взагалі ліпше б там був взагалі жіночий
ну, і для тріпхопу, як я розумію, трохи басів маловато

 

[Яся]

Ну, я одразу попередила. І про музику, і про вокал. Не знаю, як тут чекати Армстронга чи Висоцького)

 

[олег в.]

Яся, не знаю для чого я сказав про те, який вокал подобається. просто так, мабуть.
ну, взагалом не моє

 

[олег в.]

розсмакував нарешті

 

[Яся]