The Scarring Party

dark cabaret/americana

Яся

Джазя
Стать
жін
Адреса
Harlem
Повідомлення
3 282
Реєстрація
07.05.07

Репутація
2 974

0a138d1fead5.jpg


У мене з'явився кабарашний Муз :stupid:. Тому прошу любити і жалувати - The Scarring Party, мілуокський квартет, котрий не може залишити байдужим нікого.
Офіційної біо на їхньому сайті немає, в інтернетах не знайшла, тому доведеться обійтися тим, що є.
Туба, банджо, акордеон і багато-багато перкусії + незвичний вокал = прості, кумедні та моторошні пісеньки. Музикати кажуть, що на них вплинули
20's and 30's music hall, Lomax folkways recordings and 70's punk
Власне, уже по цьому можна собі уявити їхню музику. Принаймні, настрій. Якщо ж розібрати її за складовими, то там буде кантрі і те, що зараз називають дарк кабаре.
Окрім зазначених основних інструментів, з'являється і скрипка, і гітара, і мандоліна, і вібрафон, і, що характерно для подібних колективів, різноманітний немузичний мотлох типу друкарських машинок і чавунних дзвіночків. Ну і як не згадати зроблений власноруч мікрофон, котрий робить неповторний вокал Деніела ще неповторнішим.
Що ж до текстів, то ось вам для прикладу моя улюблена пісня.

Мonsters

Why yes, Henri, I do believe in monsters
Not the kind with leathery scales
bloodshot eyes or lizard tails
not the ones with razor claws
yellow fangs or gaping jaws
No, I don't believe in those monsters at all

Why yes, Naheed, I do believe in monsters
Not the kind beneath your bed
waiting for your sleeping head
to roll past your mattress edge
so it can pull you by the hair
helpless to your bedroom floor
where it climbs upon your chest
hold a paw across your mouth
so you cannot cry for help
while your parents, panicked frantic
pound outside your bedroom door...
No I don't believe in those monsters at all

Where do all the lost dogs go
kitchen knives and vanished pills
soldiers' severed legs and arms
a joker from a dirty deck of cards
unmailed checks and unpaid bills
and all of the missing little boys and girls

They go down... down... into the monster's mouth

Склад:
Christopher Roberts - перкусія
Isabella Carini - туба, труба
William Dintenfass - банджо, мандоліна, вібрафон
Daniel Bullock - вокал, акордеон, гітара​




Дискографія:

2006 - A Concise Introduction
663153.jpg

1. Anywhere
2. No More Room
3. Peter's Spine
4. Eye
5. This Babel
6. Eat Your Young
7. Town Cried Wolf
8. Devil Knowes Where
9. Ocean Bottom
10. Lullaby
To view the content, you need to Sign In or Register.


2008 - Come Away from the Light
28438be22be6.jpg

1. Revelator
2. After the War
3. Flat
4. Leslie Ann Merrimac
5. See Evil
6. Left Hand Tied
7. Everything I Touched Caught Fire
8. Anywhere
9. Follow It Down
10. No More Room
11. Eye
12. Monsters
To view the content, you need to Sign In or Register.

Раджу звернути увагу саме на другий альбом, особливо на Monsters та Anywhere.


b056f197f1e7.jpg
 
Опис
dark cabaret/americana
Країна
Сполучені Штати Америки
Останнє редагування модератором:
ну вот наконец и я готов поделиться впечатлениями

Яся,
перво-наперво - спасибо большое за то, что побудила познакомиться с этим коллективом, да и вообще за возрождение былого интереса к сему чудесному музыкальному направлению
ну а во-вторых, всё началось с того, что, скачав в первый же день оба альбома, я с того момента пару раз принимался слушать - то первый альбом, то второй, то отдельно треки, выделенные в качестве особых рекомендаций в первом посте - но как только дело доходило до вокала, руки мои опускались и уныние черной пеленой окутывало всю мою бренную оболочку :crying: и я ничего не мог с собой поделать, нажимая на кнопочку "stop".
Так бы оно, наверное, продолжалось бы еще долго, но вот сегодня я решил во что бы то ни стало прослушать оба альбома.. и каково же было моё удивление и, самое главное, наслаждение, когда вокал мне послышался странным - определенно, специфическим - разумеется, но отнюдь не отталкивающим, как пару дней назад. А потом вдруг пришло осознание, что когда-то давно я уже слушал их песню No More Room, и она пришлась мне весьма по вкусу - и тогда, и сейчас. И так вот я провёл час прослушивания обоих альбомов с огромным наслаждением. За что хочется еще раз поблагодарить тебя, дорогая Яся :in_love:

Особо хочется отметить прекрасную игру банджо :in_love: его звуки - как бальзам на душу. Вообще, инструментальная часть безупречна. Но несмотря на задорность, в которой чувствуется упомянутое ими вдохновление панком 70х, общее настроение и атмосфера мне лично показались минорными, в том числе во многом благодаря вокалу и текстам.
И вообще, они достойны уважения хотя бы за то, что являются одними из чесла весьма немногих исполнителей, работающих на грани американы и дарк кабаре. Кроме них, на ум мне навскидку приходят только Reverend Glasseye / Reverend Glasseye And His Wooden Legs.
 
Как если не жалко, перезалейте...
 
Так и не смог их полюбить :hz: Альбомы перезалил.
 
Назад
Зверху