А була така історія: з осені 2007 року я на хвилі загальної моди на емо заглибився в інфостор, вконтактні групи і блоги - і почав слухати "тру" емо. В 17-18 років хочеться, шоб швидко і агресивно, а якшо ше й класно називається стиль - то просто ідеальна комбінація. Emoviolence, screamo - це були мітки, які заставляли серце битися скоріше, і качати все підряд. Так до 2009 року я цими стилями переситився, і шукав ше глибше, доходячи від емо 2000х до пост-хардкору 90х і 80х. І тут мені пише в аську Бортник, типу: є знайома, яка в Вінниці шукає, з ким пограти скрімо. Я подумав, шо це уже не дуже актуально, але чого б ні - було б круто стати першою (тру) емо-групою в місті. Склад зібрався не зразу, але через деякий всі зайняли свою важливу нішу, і ми почали строчити хіти. Тоня направляла, суворо критикувала і круто кричала, Мітя придумував на ходу блискучі рифи (хоча, я пишаюся, шо придумав для Doors and Dreams гітарну мелодію для куплета), а ми з Вовою були ритм-секцією, як вміли.
Я вже точно не пам'ятаю, коли були зроблені ці записи, шо я сюди прикріпляю, але в межах 2009-2010, на репетиціях, на тонін фотоапарат. Їх нікому не показували, крім друзів (Тоня періодично засилала київським юзерам неформата, які орієнтувалися в стилі). Крім одної пісні, тут все те саме, шо ввійшло на офіційний перший запис, який за два підходи зробили в жовтні 2010, і запостили на неформаті 2 листопада (з-під таємного юзера, шоб "не палитися" через особисті якісь тьорки, ахаха). Але навіть та відбракована потім пішла як частина переробленої Doors and Dreams на наших двох останніх концертах в 2012 році. Це показово: в нас було мало пісень, і хотілося все позаписувати, шоб получити відгуки. І перші два наші концерти був в Житомирі і Києві вкінці квітня - на початку травня 2011 року. А в Вінниці ми зіграли три рази, в самому кінці - навіть після Рівного і Львова.
Dollores
)