Зрозумів твоє бачення, щодо мінімальності варіативності форми в шумовій музиці в принципі згоден, теж ставлю емоційний складник для себе на перше місце. Хоча водночас ціную власні концепти і своєрідність в подачі (перефразував "competitive approach"
). Так-от мені здається, що Маргарет в емоційному плані б'є десь в ту ж точку, що й, приміром, згадані Puce Mary та Sewer Goddess, але робить це менш переконливо. Конкретно в Фармакон мені подобаються перші два альбоми, особливо "Abandon", але, як по мені, динаміка творчості в неї негативна, на останньому альбомі Маргарет остаточно розгубила те хороше, що було раніше. Геть не залишилося пристрасності, дуже в'ялий і пустий запис.
Очевидно, що у випадку шумової музики особливе значення має енергетика живих виступів, краще і доступніше, ніж у записі, транслюється посил. Вживу на Фармакон не був, але переглянуті лайви (розумію, що в повній мірі на них покладатися не слід) не надто вразили. Тому для мене Фармакон — якраз "одна з фімейл нойз артістс", яка при цьому вхопила добрячого хайпу серед нецільової аудиторії, що для ПЕ взагалі до недавнього моменту (подібного успіху Prurient) безпрецедентна штука.
Ясно, що сприйняття суб'єктивне, але не вловлюю аналогій з групою Khlyst, окрім як по формальних атрибутах (схожий екстремальний жіночий вокал). Плоткін і ко. своїм дроновим імпровом по відчуттях розворушують архаїчне зло, заховане в глибинах під тектонічними плитами. Тоді як музика Маргарет працює по стандартній для силової електроніки схемі: в фокусі у неї тваринне начало людини (біль, пристрасть, гнів, страждання, співвідношення волі і бажання тощо).
Добавлено в 22:23 / Предыдущее сообщение было написано в 22:19
А, і на мій погляд, нойз/ПЕ в абсолютній більшості випадків катарсисні, а не депресивні.
Pharmakon
