Stan Kenton

[ehnaton]

​

Півроку тому я вперше почув Стена Кентона і зразу запав на його неповторний свінг, який разюче відрізняється від звичного.

​

Почну з того, що народ має знати своїх героїв. Девіс, Мінгус, Ра, Коулмен – це круто, але до них був Кентон, що миттєво переносить його в ранг першопрохідця і реформатора. Він найвпливовіша фігура в історії джазу. Це слова Сінатри, між іншим. Його концепції написання музики і виступів створили нове і унікальне поняття нового джазу. Постійно критикований, він не зупинявся в конкретній джазовій ніші. Навіть зараз, особливо в бігбендах, чути відзвуки Кентонової спадщини.
Народився в 1911, сформував свій оркестр в 1941. решта можна почитати на allmusic

Існують чіткі етапи творчості

Artistry in Rhythm (середина 1940-х)
Progressive Jazz (до кінця 1940-х)
Innovations in Modern Music (поч. 1950-х)
New Concepts in Artistry in Rhythm (сер. 1950х)
Orchestra in Residence (кінець 1950х)
New Era in Modern Music (Mellophoniums) (поч.1960х)
Neophonic (сер. 1960х)
Fusion (ранні 1970і)

Звук оркестра Кентона був більш агресивним і жорстким, порівняно з мяким свінгом бігбендів 40-50х. Саксофони дуже гучні, труби крикливі, м’ясисті тромбони. Іншою характерною рисою аранжування було накладення партій. Одна секція грала основну мелодію, інша – іншу, з наступним накладенням. Кожна доповнювала іншу ритмічно і гармонічно. Це вимагало певної концентрації уваги і від слухача. Інколи його експерименти з тритонами і дисонансними акордами заходили і далі. Так, я казав, що оркестр ділився і грав свої партій, компліментарні по суті. Але не завжди, труби могли грати кожну ноту, дисонансну до нот основної мелодії. Так створювалось напруження, яке інколи ніяк не розвязувалось. Тут можна помітити впливи композиторів 20-х століття, Бартока, Стравінського, Дебюссі, Чарльза Івза.
Ритміка була теж оригінальна. Нагадаю, свінг не запарюється з цим ніразу, і грає собі 2\2 4\4 3\4 2\4. Кентон міг варіювати, наприклад в Apercu ритм змінюється оп ходу з 6\8 7\4 до 3\4 Інколи використовувались йобнуті Кентоном латиноритми. Інколи долучались струнні.
Словом, ви зрозуміли, історія цікава і довга. Його можна вважати першим представником так званого third stream в історії джазу. Його роботи якщо не всі, то одна «City of Glass” точно залишається позачасовою, і навіть зараз звучить шизо-фріко-неймовірно і навіть дуже авангардно. Він одним з перших джазменів широко використовував класичні гармонії і композиції для типового свінг джазу. Для оупенмайндів і не тільки
Залию тільки City of Glass. Заради цього альбому і створював тему.
ЗЫ. маю ще два альбоми.

Discography


City of Glass: Stan Kenton Plays Bob Graettinger (1995) - запис робіт 1947-1953років 320 kbps

To view the content, you need to Sign In or Register.

 

[Raven]

wanchope, кажется, никто здесь больше, кроме нас, и не отпишется

не отпугивайте людей! обычно этим подобные высказывания и заканчиваются
а сабж заинтересовал)

 

[wanchope]

А еще я требую звание самого академичного раздела отдать сюда

Ой, "энциклопедичного" я имел ввиду

 

[wanchope]

Stan Kenton - The Best Of Stan Kenton (1995)
Скачать

 

[ОСÖБА_1]

в продолжение холивора
послушал я вчера, прогуливаясь по городу, сити оф гласс, и вот что я вам скажу...
начал я слушать альбом и вначале подумал: о чем вы вообще спорили? свинг как свинг, никакого авангарда. Но уже к композиции Сити оф Гласс я все понял
Я вам скажу то, что моя позиция отличается от ваших обеих тем, что я частично согласен с обоими из вас.
Ванчоп прав, что это не авангард джаз, потому что:
- джаз к тому времени уже шагнул куда дальше, и новаторством здесь не пахнет;
- авангард-джаз - довольно устоявшееся течение, имеющее свои определенные черты, под которые данная музыка совершенно не укладывается.
Эхнатон прав, что это авангард в том, что:
- в той же композиции City of Glass авангард присутствует, при чем лежит в основе. Просто этот авангард не есть джазовый, мне в принципе кажется что в тех композициях и джазом то не пахнет. А так мы имеем самый натуральный академический, а не джазовый авангард, именно в том духе, в котором его писали в свое время тот же Штокгаузен, тот же Шёнберг (если брать его наименее брутальные работы)

Вобщем если вкратце и доступно, моя точка зрения такова:
джаз? - да!
авангард? - да!
авангард джаз? - нет!

я надеюсь я достаточно ясно высказался. Ато я что-то такое не сильно внятное вроде налепил

 

[wanchope]

Приемлю

Добавлено через 7 минут
June Christy and Stan Kenton - 1955 - Duet (VBR V0)

To view the content, you need to Sign In or Register.

Пока не забыл

 

[Raven]

это Стравинский сыгранный джазовым бигбендом. Местами вполне похоже на авантардджаз, а местами - нет.
Чаще похоже на озвучку для старых диснеевских мультиков, где был реально авантгард. Спорно всё это)

 

[wanchope]

Кстати, уже после разговора за авангард в этой теме часто натыкался на термин "прогрессив джаз", используемый именно касательно мызыки, подобной City of Glass, то бишь "авант-классика"+свинг. И вроде как именно сам Кентон ввел этот термин для своей музыки.

 

[Marlo Stanfield]

Здається дивним говорити про творчість Стена Кентона, відштовхуючись від запису "City of Glass", оскільки на ньому біг-бенд Кентона грає музику за авторством маловідомого американського композитора-аутсайдера Роберта Грьоттінгера (всі композиції, окрім другої та дванадцятої). Це десь так, як в гіпотетичній темі про Булеза характеризувати творчість П'єра на основі його виконань музики Стравінського. Більше того, я б посперечався з тим, що "City of Glass" - джаз. Схиляюся до того, що це авангардний академ із джазовими впливами. Схожу музику в двадцятих роках писав Джордж Антейл. Безумовно сильна і вражаюча річ, особливо трьохчастна композиція, що так і називалася - "City of Glass", опус магнум Грьоттінгера. І так, запис цей дуже авангардний.

 

[Каспар Хаузер]

послушал ваш City of Glass, лажа какая-то. простите кого чего

 

[Эрис]

Здається дивним говорити про творчість Стена Кентона, відштовхуючись від запису "City of Glass", оскільки на ньому біг-бенд Кентона грає музику за авторством маловідомого американського композитора-аутсайдера Роберта Грьоттінгера (всі композиції, окрім другої та дванадцятої).

Для биг-бэндов это нормально. И вообще работать с чужой музыкой, в том числе, как исполнитель, аранжировщик, дирижёр - это тоже нормально, и это тоже творчество)

 

[Marlo Stanfield]

Эрис, може й так, але в будь-якому разі постать композитора незаслужено обійшли увагою, списавши всі заслуги на Кентона і його біг-бенд.

 

[Эрис]

Naughty Lad, ну так и Take the A Train считается прежде всего визитной карточкой оркестра Дюка, а не самого Стрейхорна. Я еще раз говорю, что с точки зрения джаза сама мелодия, тема, пьеса, композиция - это еще далеко не все, дело в том как она прозвучит, как ее запомнят, как ее интерпретирует следущий исполнитель/исполнители/оркестр, какую аранжировку/импровизацию на основе этой темы создадут. Есть что сказать о Греттингере - говори, а можешь вообще отдельную тему создать, как в свое время Ванчоп о Стрейхорне.

 

[Marlo Stanfield]

Эрис, прозоро натякаєш, щоб я не ліз зі своїм уставом в чужий монастир? Створення теми про Боба - хороша ідея, але ще треба спочатку відкопати його музику у виконанні The Ebony Big Band.

Греттінгер був дивною особою. Ірвін Часід включив розділ про нього в свою книгу, присвячену різним артистам-аутсайдерам "Songs in the Key of Z" (із світу академічної музики там також представлені Гаррі Парч та Флоренс Фостер Дженкінс). Хоча я б назвав його скоріше іншим словом, яке закріпилося за незвичайними американськими композиторами ХХ століття, - маверіком. Худий асоціальний одинак, Греттінгер протягом певного часу співпрацював із Кентоном у якості композитора і аранжувальника в його біг-бенді, ні з ким, окрім самого Кентона, не спілкувався, і що особливо забавно, не погоджувався на підвищення оплати за тижневу роботу в якості аранжувальника, мотивуючи це небажанням змінювати усталені звички. До певного моменту Роберт грав на альт-саксофоні, але потім відмовився від цієї затії, за його словами один духовий інструмент не здатен був виразити все, що міг сказати Греттінгер. Після цього зі слів Кентона за музичні інструменти він ніколи не брався. Сам композитор так казав про себе: "I live above the timberline, where nothing grows".

"City of Glass", зіграний джазовим оркестром Кентона, отримав неоднозначну критику і в продажах провалився. Після розпуску "оркестру інновацій" з фінансових причин справи Роберта пішли геть кепсько. В 34-річному віці він помер від раку легенів і залишився зовсім забутим (після Кентона музику Греттінгера грав лише згаданий The Ebony Big Band).

Це якщо зовсім коротко.

 

[Эрис]

натякаєш, щоб я не ліз зі своїм уставом в чужий монастир?

намекаю, что если хочешь о ком-то поговорить, говори, не стесняйся)