Велика БританіяThe Verve

britpop

Бродяга

mp3 128 kbps
Стать
жін
Адреса
Киев
Повідомлення
55
Реєстрація
26.03.06

Репутація
42

1f18ce3c17fd.jpg

Группа "Verve" появилась на свет в северном английском городке Виган в 1989 году. В ее состав вошли вокалист Ричард Эшкрофт, гитарист Ник МакКэйб, басист Саймон Джонс и барабанщик Питер Солсбери, которых объединила любовь к "Beatles", краут-року, психоделии типа "Pink Floyd" и... наркотикам. Спустя несколько месяцев после основания команда заключила контракт с лейблом "Hut Records" и занялась выпуском синглов и EP. "All in the Mind", "She's a Superstar" и "Gravity Grave" были встречены положительными отзывами и заняли высокие места в инди-чартах, но о крупном успехе говорить не стоило. "Verve" много гастролировали у себя на родине, а в 1993-м выпустили в свет дебютную полнометражку "A Storm In Heaven". Спродюсированная Джоном Леки, работа вызвала шквал андеграундных аплодисментов, которые, к сожалению, не смогли перерасти в уверенные продажи пластинки.

Последовавшее американское турне обернулось для группы рядом проблем. Солсбери угодил в кутузку за то, что разгромил гостиничный номер, а Эшкрофт был госпитализирован в связи с обезвоживанием организма, вызванного чрезмерным употреблением экстази.

В довершение этих злоключений заокеанский лейбл "Verve Records" поднял бучу из-за прав на название, претендуя на пальму первенства в этом вопросе. Парни обиделись и хотели переименоваться в "Verv", а альбом би-сайдов 1994 года окрестить "Dropping E for America", однако впоследствии дело обошлось добавлением приставки "The", а пластинка вышла как "No Come Down". Суматоха продолжалась и по возвращении команды домой. Сессии нового альбома начались в благоприятной обстановке, но уже через три недели наркотическая атмосфера привела к серьезному ухудшению отношений между Эшкрофтом и МакКэйбом. Кстати, на "A Northern Soul" коллектив отошел от нео-психоделии "A Storm In Heaven" в сторону традиционного альт-рока.

Несмотря на то что сопровождающие синглы "This Is Music", "On Your Own", "History" приземлились в британском Топ 40, сам альбом не вызвал большого интереса и его продажи шли из рук вон плохо. Спустя три месяца после релиза недовольный сложившимся положением дел Эшкрофт распустил свою банду, однако не прошло и трех недель, как "Verve" вновь собрались вместе, правда, уже без МакКэйба.

Образовавшуюся брешь заткнули экс-участником "Suede" Бернардом Батлером, но его довольно быстро сменил приятель Эшкрофта и Джонса, гитарист-клавишник Саймон Тонг. В таком составе группа завершила очередное турне, а в начале 1997-го в родные пенаты вернулся и МакКэйб. С новым альбомом "Urban Hymns" коллективу наконец-то удалось добиться коммерческого успеха, причем не только в Европе, но и за океаном. Основным виновником торжества являлся сингл "Bitter Sweet Symphony", занявший вторую строчку в британских чартах, и двенадцатую – в американских. Турне в поддержку "Urban Hymns" проходило с большим успехом, однако вскоре "The Verve" вновь оказались на грани распада. Сначала наркотики свалили Джонса, а после того, как басист немного оклемался, о своей отставке заявил МакКэйб.

Гитариста попытались заменить Би Джей Коулом, но ничего путного из этого не вышло, и весной 1999-го группа опубликовала известие о самороспуске. Несколько лет музыканты занимались разными другими проектами, и только летом 2007-го поклонники "Verve" узнали радостную новость о том, что оригинальный состав их любимой команды воссоединился и даже намерен выпустить свежий альбом.

Участники:

Саймон Джонс (Simon Jones)
Ричард Эшкрофт (Richard Ashcroft)
Ник МакКейб (Nick McCabe)
Питер Сэлисбери (Peter Salisbury)
Саймон Тонг (Simon Tong)

Дискография:

1993 - A Storm In Heaven
1994 - No Come Down (B-Sides & Outtakes)
1995 - A Northern Soul
1997 - Urban Hymns (Virgin)
1999 - The Singles
2008 - Forth

Ссылки:

официальный сайт

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
нууууууууууууууууууууууууууууу как же мне их описать. Классная группа.
психоделик рок (местами)

Их работа- саундтрэк к фильму "Жестокие намерения" (Риз Уизерспун, Сарра-Мишель Геллар, Раян Филип).
 
Опис
britpop
Країна
Велика Британія
Останнє редагування модератором:
их с оазис всегда сравнивают, а мне зе верв нравится гораздо больше, даже не знаю, чем.
очень люблю песню appalachian springs, drugs don't work нравится, вообще у них мало песен, кажется две, которые мне у них не нравятся. и не так, чтобы совсем, а "не очень нравятся"
 
их с оазис всегда сравнивают, а мне зе верв нравится гораздо больше, даже не знаю, чем.

да ладно, не так уж их и сравнивают, тем более что вёрв изначально играли совсем другую музыку.
да и между этими группами всегда была дружба. Ноэль очень уважает вёрв и Эшкрофта конкретно( о чём свидетельствует хотя бы песня Cast No Shadow)
 
закидайте меня помидорами, но 4тый, хоть и слушабельный, но...все время ловлю себя на мысли, что это уже было.
 
если кто ещё не видел:
 
Єдине що хочеться додати від себе,після прослуховування першого разу "Forth"рука сама тягнеться на repeat:clever:
 
какая же крутая песня, Bitter Sweet Symphony :pray::pray::pray: могу её слушать вечность...
 
такой пост панк :in_love:
 
сольник чёт совсем никакой...

Richard Ashcroft - These People (2016)
2e13e4886300dfc5ca124a448ff6fc9a.jpg


rutracker
​

 
послухав дискографію, от зараз перейшов на сольного Ешкрофта. Перші два альбома ніякі, тіпи ледве грати вміють і друг в дружку попадати, всі пісні однакові і без хуків, весь шУгЕйЗ скоріше йде від олдового прийому "дохуя лажаєш? піздані РЄВЄРКУ!!!". Дуже здивувався, що вони були такі популярні, а потім побачив цю фотку і перестав дивуватись)))))) ну сладкани ж!

GBjskySWwAA1x8v


На Urban Hymns є аж три хороших пісні: Та Сама, Lucky Man (яку три сторінки теми форсив Бре, а вона тупо Вондервол ахах) і Weeping Willow. А от Forth весь піздатий - хз, чи це в мене синдром утьонка (бо я цей альбом в них почув першим), чи вони нарешті навчились в сонграйтинг, але докопатись прям нема до чого. Ну і фінальна Appalachian Springs як мене розмазувала 15 років назад, так і досі розйобує вщент

перейшов на сольного Ешкрофта
перший ж сольник міцно дає за щоку всьому ранньому Вьорву (1992-1997) по приспівам. Хз, може я не те в цій музиці шукаю, може треба цінити аТмОсФеРу і СаЙкОдЕл, але я не можу без пісень, інакше музика для мене стає фоном на разок
 
ноуп, ані вона, ані The Drugs Don't Work шось не зачепили
 
ноуп, ані вона, ані The Drugs Don't Work шось не зачепили

Дивно. Як на мене, це топ Ешкрофта як сонґрайтера. Хоча дехто скаже, що "Драґз" також, але мені вона теж мимо.

А перший альбом, пам'ятаю, здавався норм - такий собі стоун роузіз, тіко на кислоті замість шишок.
 
Назад
Зверху