Shurshunchik
mp3 v0
- Ім'я
- Мария
- Стать
- жін
- Вік
- 42
- Адреса
- Запорожье
- Повідомлення
- 206
- Реєстрація
- 28.05.05
- Репутація
- 49
- Мої гурти
- NECROCANNIBALISTIC VOMITORIUM
Євген Гуцало
Гуцало Євген Пилипович - український письменник, журналіст.
Народився Є. Гуцало 14 січня 1937р. в с. Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів.
У 1959р. Є. Гуцало закінчує Ніжинський педінститут, якийсь час працює в редакціях газет, видавництві «Радянський письменник» (нині «Український письменник»), а згодом повністю зосереджується на професійній літературній роботі. Активно друкуватися почав 1960р., а через два роки вийшла перша збірка оповідань «Люди серед людей». Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та ін..
У 60-ті роки, поряд із ліричними оповіданнями, етюдами, замальовками, поезіями в прозі, з'являються друком дві концептуальні повісті Є. Гуцала — «Мертва зона» (1967) та «Родинне вогнище» (1968, інша назва — «Мати своїх дітей»). Тоді ж, у другій половині 60-х, було написано й повість «Сільські вчителі», надруковану трохи згодом.
На початку 70-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні» (1971), дилогія «Сільські вчителі» (1971) та «Шкільний хліб» (1973). Повісті з життя сільських учителів були високо оцінені критикою, здобули широке читацьке визнання.
Повість «Двоє на святі кохання», надрукована 1973р. в журналі «Вітчизна», подібно до згаданих уже «Мертвої зони» та «Родинного вогнища», на довгі роки була позбавлена права книжкового видання. Якщо перші дві повісті написані в жорсткувато-реалістичному ключі, то «Двоє на святі кохання» — твір наскрізь виконаний у звичній для письменника стилістиці: лірико-психологічній, медитативній.
Етапним для творчості письменника було звернення до романної форми. Трилогія «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет» (1982 — 1984) викликала неоднозначну реакцію критики, спричинювалась до літературних полемік. За щедрістю використання фольклорних скарбів (насамперед — народної фразеології, прислів'їв, приказок, анекдотів тощо) трилогія може змагатися з відомим романом О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу...».
Появі романів передували своєрідні, за визначенням автора, ексцентричні оповідання («Жінки є жінки», «Звабники і звабниці» та ін.), які ввійшли до збірок «Полювання з гончим псом» (1980) та «Мистецтво подобатись жінкам» (1986). У цих оповіданнях, написаних із невимушеним використанням елементів гротеску, травестії, бурлеску, своєрідно реалізується давній задум Є. Гуцала створити український Декамерон. Останнім часом прозаїк працював над «епосом-еросом» — твори «Блуд» (1993), «Імпровізація плоті» (1993).
Певною мірою несподіваним у цьому контексті, але таким заповітно актуальним виявився цикл публіцистичних статей, зібраних у посмертній збірці «Ментальність орди» (1996) про експансіоністську політику Росії.
Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. Невичерпну «країну дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчить і цикл «Оповідання з Тернівки» (1982), книжка «Княжа гора» (1985).
У 1981p. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі». Далі з'являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989). Так рівно через двадцять років після надрукування першої поетичної добірки «Зелена радість конвалій» повертається письменник до лірики.
[/FONT][FONT=arial,helvetica,verdana]
[/FONT]

Гуцало Євген Пилипович - український письменник, журналіст.
Народився Є. Гуцало 14 січня 1937р. в с. Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів.
У 1959р. Є. Гуцало закінчує Ніжинський педінститут, якийсь час працює в редакціях газет, видавництві «Радянський письменник» (нині «Український письменник»), а згодом повністю зосереджується на професійній літературній роботі. Активно друкуватися почав 1960р., а через два роки вийшла перша збірка оповідань «Люди серед людей». Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та ін..
У 60-ті роки, поряд із ліричними оповіданнями, етюдами, замальовками, поезіями в прозі, з'являються друком дві концептуальні повісті Є. Гуцала — «Мертва зона» (1967) та «Родинне вогнище» (1968, інша назва — «Мати своїх дітей»). Тоді ж, у другій половині 60-х, було написано й повість «Сільські вчителі», надруковану трохи згодом.
На початку 70-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні» (1971), дилогія «Сільські вчителі» (1971) та «Шкільний хліб» (1973). Повісті з життя сільських учителів були високо оцінені критикою, здобули широке читацьке визнання.
Повість «Двоє на святі кохання», надрукована 1973р. в журналі «Вітчизна», подібно до згаданих уже «Мертвої зони» та «Родинного вогнища», на довгі роки була позбавлена права книжкового видання. Якщо перші дві повісті написані в жорсткувато-реалістичному ключі, то «Двоє на святі кохання» — твір наскрізь виконаний у звичній для письменника стилістиці: лірико-психологічній, медитативній.
Етапним для творчості письменника було звернення до романної форми. Трилогія «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет» (1982 — 1984) викликала неоднозначну реакцію критики, спричинювалась до літературних полемік. За щедрістю використання фольклорних скарбів (насамперед — народної фразеології, прислів'їв, приказок, анекдотів тощо) трилогія може змагатися з відомим романом О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу...».
Появі романів передували своєрідні, за визначенням автора, ексцентричні оповідання («Жінки є жінки», «Звабники і звабниці» та ін.), які ввійшли до збірок «Полювання з гончим псом» (1980) та «Мистецтво подобатись жінкам» (1986). У цих оповіданнях, написаних із невимушеним використанням елементів гротеску, травестії, бурлеску, своєрідно реалізується давній задум Є. Гуцала створити український Декамерон. Останнім часом прозаїк працював над «епосом-еросом» — твори «Блуд» (1993), «Імпровізація плоті» (1993).
Певною мірою несподіваним у цьому контексті, але таким заповітно актуальним виявився цикл публіцистичних статей, зібраних у посмертній збірці «Ментальність орди» (1996) про експансіоністську політику Росії.
Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. Невичерпну «країну дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчить і цикл «Оповідання з Тернівки» (1982), книжка «Княжа гора» (1985).
У 1981p. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі». Далі з'являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989). Так рівно через двадцять років після надрукування першої поетичної добірки «Зелена радість конвалій» повертається письменник до лірики.
Романи:
[FONT=arial,helvetica,verdana]- Трилогiя "Позичений чоловік":
- 1981 – Позичений чоловік, або ж Хома невірний і лукавий)
- 1982 – Приватне життя феномена
- 1984 – Парад планет
- 1988 – Улюмджі
- 1992 – Блуд
- 1993 – Імпровізація плоті
[/FONT][FONT=arial,helvetica,verdana]
- 1962 – Люди серед людей
- 1964 – Яблука з осіннього саду
- 1965 – Скупана в любистку
- 1965 – Олень Август
- 1966 – Пролетіли конi
- 1966 – Хустина шовку зеленогo
- 1967 – З горіхя зерня
- 1969 – Запах кропу
- 1969 – В лелечому селі
- 1973 – Весна високосного року
- 1975 – Бережанські портрети
- 1976 – За обручем
- 1977 – Орлами орано
- 1979 – Що ми знаємо про любов
- 1980 – Саййора
- 1980 – Полювання з гончим псом
- 1981 – Письмо землі
- 1981 – Жовтий гостинець
- 1982 – Оповідання з Тернівки
- 1983 – Часі простір
- 1984 – Новели
- 1984 – Живемо на зорі
- 1985 – Мистецтво подобатися жінкам
- 1985 – Княжа гора
- 1987 – Твори у 2-х томах
- 1988 – Улюмджи (Улюмджі): [Роман, повесть, рассказы]
- 1989 – Напередодні нинішнього дня
- 1989 – В гости к белому свету
- 1990 – Сльози Божої матері
- 1991 – Співуча колиска з верболозу
- 1995 – Діти Чорнобиля
- 1996-97 – Твори у 5-ти томах
- 1996 – Ментальність орди
- 1967 – Мертва зона
- 1968 – Родинне вогнище (Мати своїх дітей)
- 196.. – Подорожні
- Дилогiя «Школьный хлеб»:
- 1971 – Сільські вчителі
- 1973 –Шкільний хліб
- 1970 – Серпень, спалах любові
- 1971 – Дівчата на виданні
- 1973 – Двоє на святі кохання
- 1976 – Щаслива родина / В соавт. с Ростиславом Самбуком
- 1978 – З вогню воскресли
- 19.. – У гаї сонце зацвіло
- 1988 – Милосердя по-американськи
- 1988 – Родео на акуле (Родео на акулі)
[/FONT]
- Автор сценарію документальної стрічки «Зустрічі на будові».
- За мотивами його оповідання «Підемо до мене, Іван…» створено новелу «Спинись, хвилино…» до кіноаль-манаху «Київські зустрічі» (1979).
- За повістю письменника «Мертва зона» та його оповіданнями Ю. Іллєнко зняв фільм «Солом'яні дзвони» (1987).
- За творами Є. Гуцала завершено відеострічки: «У лузі на старому дивані» В. Вітера та «Виїзний товариський суд» (1981).
- На студії «Укртелефільм» на основі оповідань письменника випущено відеофільм «Марія» (1987), знято теленовелу «Блуд» до серіалу О. Бійми «Острів любові» (1996)

- Опис
- отличный украинский автор (1937—1995)
Не припомню название, наверное, Импровизация плоти? 