untitled
naiv.super
- Ім'я
- рома
- Стать
- чол
- Вік
- 41
- Адреса
- forbidden planet
- Повідомлення
- 1 647
- Реєстрація
- 13.06.07
- Репутація
- 2 558
Жан-Поль Сартр / Jean-Paul Sartre
Жан-Поль Шарль Емар Сартр (фр. Jean-Paul Charles Aymard Sartre; 21 червня 1905, Париж — 15 квітня 1980) - французький філософ, драматург, письменник. Сартр був одним із найвідоміших і найвпливовіших мислителів сучасності. У творах Сартра поєднуються літературні і філософські погляди. У своїх ранніх філософських працях він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості
Біографія вікі
У 1929 році він закінчив Вищу нормальну школу й упродовж 1931–1945 років викладав у різних ліцеях (йому довелося зробити короткочасну перерву в зв’язку із службою в Збройних силах і перебуванням у військовому полоні).
Сартр сам оповідає про своє дитинство у написаних наприкінці життя спогадах («Слова»), вкрай критично й іронічно. Немає нічого сентиментального в споминах про матір і дідуся, хоча видно, що його, єдину дитину в непогано влаштованій буржуазній сім’ї, сирітку (батько рано помер), всі шалено любили. Малий Жан-Поль виріс хлопчиком вкрай пещеним, зіпсованим надміром піклування, але якийсь внутрішній опір зробив його змалку гіперкритичним до далеких і близьких, змушував гостро відчувати фальш навіть там, де вона була природним перебільшенням щирих почуттів. Сартр не виносить блазнювання майже так, як не терпить бруду. Втім, він по-справжньому любив своїх близьких (до речі, це була сім’я ельзасців Швейцерів, з якої вийшов і великий гуманіст, знаменитий місіонер Альберт Швейцер). Критичність означає відчуття нечистоти, а життя людське повне бруду; людина — не янгол, вона — і музика, і щедрість, і егоїзм, і грубість, і поезія, і фізіологічні відправлення. Коли любиш людину, любиш її разом з усіма її непривабливими інтимними деталями.
Великі прозові цикли Сартра переважно незакінчені, як і останній філософський задум — книга «Критика діалектичного розуму» (її виданий 1960 року перший том так і не мав продовження). Сартр увесь час прагнув створити щось грандіозне; його філософський трактат «Буття і ніщо» вражає не стільки своїм обсягом, скільки тим, що ця ґрунтовна праця написана в окупаційному 1943 році учасником руху Опору. Зрештою, важко назвати кращий філософський твір Сартра: чи це його дослідження про буття, чи скромна лекція «Екзистенціалізм — це гуманізм», прочитана 1946 року. Саме після її публікації захоплення Сартровим «екзистенціалізмом» стало повальним.
В 1964 році Жан-Поль Сартр став лауреатом Нобелівської премії (література). Але він відмовився прийняти цю нагороду, заявивши про своє небажання бути чим-небуть зобов’язаним будь-якій соціальній інституції. В тому ж році Сартр заявив про свою відмову від літературної діяльності, назвав літературу сурогатом дійсного перетворення світу.
Творчість Жана Поля Сартра відбиває тенденцію усього двадцятого століття й тим, що у ній він звертався безпосередньо до особистості кількох персонажів культури у своїх кількох біографіях: Флобера, Жане, Бодлера тощо. Увага до людини, її вчинків та її творів пов'язана із бажанням пояснити епоху, та навпаки, аби від епохи повернутися знову до пояснення людини. Так чи інакше, наша сучасність позначена особистістю Сартра. Але визначаючи ряд "гуманістично налаштованих шанувальників культури", поруч з ім'ям Сартра завжди з'являється ім'я Теодора Адорно.
Основна концепція творів
«Нудота»
У своїх ранніх філософських працях Сартр зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості; ці ж проблеми він розглядає й У своєму першому романі «Нудота» («La Nauseґe», 1938) він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості, показує свою глибинну відразу до буржуазного суспільства. Життя володіє по-сартрівськи принциповою "відкритістю" і потребує певної завершеності. Антуан Рокантен, герой роману , який нічого не писав, окрім історичних нарисів і щоденника у фіналі роману вирішив написати книжку, створити роман: "Так. Книжку. Спочатку, звісно буде нудна, втомлива праця, яка не увільнить мене ні від існування, ні од відчуття, що я існую. Але настане така мить, коли книжку буде завершено, все буде позаду, і тоді трохи ясного світла проллється на моє минуле. І, може, в цьому світлі я дивитимусь на своє життя без відрази й огиди… і в минулому -- лише в минулому -- я прийму себе як блудного сина".
«Критика діалектичного розуму»
У своїй основній теоретичній праці з проблем політики «Критика діалектичного розуму» («Critique de la raison dialectique», 1960) він спробував поєднати екзистенціалізм з марксизмом. У «Критиці діалектичного розуму» Сартр зосереджується на одному рівні – рівні філософії історії. Він пропонує модель діалектичного розуму, в межах якого волю кожного індивіда слід розглядати як складник тотальної історії. Блиск Сартрової оцінки індивідів затьмарює цю вищу мету, повне виправдання якої було залишено для іншого тому (котрий, знову ж таки, так і не з’явився). Але другий рівень трактату ще раз демонструє справжнє лице Сартра як мораліста. Він різко протиставляє людських істот, що потрапляють до певних «категорій» і до «згуртованих груп».
Основні твори
«Нудота» («Нудота», 1938)
«Мур» («Le Mur», 1939)
«Брудними руками» («Le Mains sales», 1948)
«Дороги свободи (Незавершена тетралогія)» («Les chemins de la libert, 3 vols», 1945—1949))
«Критика диалектичного разуму» («Critique de la raison dialectique», 1960)
«Мухи» («Les Mouches», 1943)
«Слова» («Les Mots», 1964)
«Екзистенціалізм — це гуманізм» («L'existentialisme est un humanisme», 1945)
Просто геній і один з улюбленних письменників
Писати про такі складні речі і так доступно виходить мало в кого, тільки в дійсно обдарованих людей. якщо вірити його автобіографічному роману Слова, хлопець навчився читати не з букваря, а з досить серйозної класичної літератури. І коли Пані Боварі в нас по шкільний програмі вивчають в заключних класах школи, Сартр самостійно прочитав його в 6-річному віці. В тому ж віці він вже планував написання романів.
Улюблене і поки прочитане Шляхи свободи, Нудота, Слова та Збірка оповідань Стіна
Жан-Поль Шарль Емар Сартр (фр. Jean-Paul Charles Aymard Sartre; 21 червня 1905, Париж — 15 квітня 1980) - французький філософ, драматург, письменник. Сартр був одним із найвідоміших і найвпливовіших мислителів сучасності. У творах Сартра поєднуються літературні і філософські погляди. У своїх ранніх філософських працях він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості
Біографія вікі
У 1929 році він закінчив Вищу нормальну школу й упродовж 1931–1945 років викладав у різних ліцеях (йому довелося зробити короткочасну перерву в зв’язку із службою в Збройних силах і перебуванням у військовому полоні).
Сартр сам оповідає про своє дитинство у написаних наприкінці життя спогадах («Слова»), вкрай критично й іронічно. Немає нічого сентиментального в споминах про матір і дідуся, хоча видно, що його, єдину дитину в непогано влаштованій буржуазній сім’ї, сирітку (батько рано помер), всі шалено любили. Малий Жан-Поль виріс хлопчиком вкрай пещеним, зіпсованим надміром піклування, але якийсь внутрішній опір зробив його змалку гіперкритичним до далеких і близьких, змушував гостро відчувати фальш навіть там, де вона була природним перебільшенням щирих почуттів. Сартр не виносить блазнювання майже так, як не терпить бруду. Втім, він по-справжньому любив своїх близьких (до речі, це була сім’я ельзасців Швейцерів, з якої вийшов і великий гуманіст, знаменитий місіонер Альберт Швейцер). Критичність означає відчуття нечистоти, а життя людське повне бруду; людина — не янгол, вона — і музика, і щедрість, і егоїзм, і грубість, і поезія, і фізіологічні відправлення. Коли любиш людину, любиш її разом з усіма її непривабливими інтимними деталями.
Великі прозові цикли Сартра переважно незакінчені, як і останній філософський задум — книга «Критика діалектичного розуму» (її виданий 1960 року перший том так і не мав продовження). Сартр увесь час прагнув створити щось грандіозне; його філософський трактат «Буття і ніщо» вражає не стільки своїм обсягом, скільки тим, що ця ґрунтовна праця написана в окупаційному 1943 році учасником руху Опору. Зрештою, важко назвати кращий філософський твір Сартра: чи це його дослідження про буття, чи скромна лекція «Екзистенціалізм — це гуманізм», прочитана 1946 року. Саме після її публікації захоплення Сартровим «екзистенціалізмом» стало повальним.
В 1964 році Жан-Поль Сартр став лауреатом Нобелівської премії (література). Але він відмовився прийняти цю нагороду, заявивши про своє небажання бути чим-небуть зобов’язаним будь-якій соціальній інституції. В тому ж році Сартр заявив про свою відмову від літературної діяльності, назвав літературу сурогатом дійсного перетворення світу.
Творчість Жана Поля Сартра відбиває тенденцію усього двадцятого століття й тим, що у ній він звертався безпосередньо до особистості кількох персонажів культури у своїх кількох біографіях: Флобера, Жане, Бодлера тощо. Увага до людини, її вчинків та її творів пов'язана із бажанням пояснити епоху, та навпаки, аби від епохи повернутися знову до пояснення людини. Так чи інакше, наша сучасність позначена особистістю Сартра. Але визначаючи ряд "гуманістично налаштованих шанувальників культури", поруч з ім'ям Сартра завжди з'являється ім'я Теодора Адорно.
Основна концепція творів
«Нудота»
У своїх ранніх філософських працях Сартр зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості; ці ж проблеми він розглядає й У своєму першому романі «Нудота» («La Nauseґe», 1938) він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості, показує свою глибинну відразу до буржуазного суспільства. Життя володіє по-сартрівськи принциповою "відкритістю" і потребує певної завершеності. Антуан Рокантен, герой роману , який нічого не писав, окрім історичних нарисів і щоденника у фіналі роману вирішив написати книжку, створити роман: "Так. Книжку. Спочатку, звісно буде нудна, втомлива праця, яка не увільнить мене ні від існування, ні од відчуття, що я існую. Але настане така мить, коли книжку буде завершено, все буде позаду, і тоді трохи ясного світла проллється на моє минуле. І, може, в цьому світлі я дивитимусь на своє життя без відрази й огиди… і в минулому -- лише в минулому -- я прийму себе як блудного сина".
«Критика діалектичного розуму»
У своїй основній теоретичній праці з проблем політики «Критика діалектичного розуму» («Critique de la raison dialectique», 1960) він спробував поєднати екзистенціалізм з марксизмом. У «Критиці діалектичного розуму» Сартр зосереджується на одному рівні – рівні філософії історії. Він пропонує модель діалектичного розуму, в межах якого волю кожного індивіда слід розглядати як складник тотальної історії. Блиск Сартрової оцінки індивідів затьмарює цю вищу мету, повне виправдання якої було залишено для іншого тому (котрий, знову ж таки, так і не з’явився). Але другий рівень трактату ще раз демонструє справжнє лице Сартра як мораліста. Він різко протиставляє людських істот, що потрапляють до певних «категорій» і до «згуртованих груп».
Основні твори
«Нудота» («Нудота», 1938)
«Мур» («Le Mur», 1939)
«Брудними руками» («Le Mains sales», 1948)
«Дороги свободи (Незавершена тетралогія)» («Les chemins de la libert, 3 vols», 1945—1949))
«Критика диалектичного разуму» («Critique de la raison dialectique», 1960)
«Мухи» («Les Mouches», 1943)
«Слова» («Les Mots», 1964)
«Екзистенціалізм — це гуманізм» («L'existentialisme est un humanisme», 1945)
Просто геній і один з улюбленних письменників
Писати про такі складні речі і так доступно виходить мало в кого, тільки в дійсно обдарованих людей. якщо вірити його автобіографічному роману Слова, хлопець навчився читати не з букваря, а з досить серйозної класичної літератури. І коли Пані Боварі в нас по шкільний програмі вивчають в заключних класах школи, Сартр самостійно прочитав його в 6-річному віці. В тому ж віці він вже планував написання романів.
Улюблене і поки прочитане Шляхи свободи, Нудота, Слова та Збірка оповідань Стіна
- Опис
- французький філософ і драматург (1905 - 1980)
Останнє редагування модератором:
