Re: Любимые альбомы ВООБЩЕ
Погнали.
Scott Walker - 1967 - Scott
Ранній Скотт - це вишуканість, стиль і неймовірна кінематографічність. В принципі, можна було б взяти для топу дебютник The Walker Brothers або будь-який інший альбом з перших чотирьох сольних. Все це роботи першокласні, але "Scott" все ж на якусь краплю попереду в цьому рейтингу, хоча б тому, що на ньому є прекрасна "Angelica" або ж просто в силу того, що він став для мене першим почутим записом з творчості Скотта шістдесятих. Ну і головний козир - вокал. Вокал просто неперевершений, другого такого ви точно не знайдете.
Tiny Tim - 1968 - God Bless Tiny Tim
Найавангардніший рядок в цьому переліку відходить до дебютного альбому крихітного Тіма. Пригадую, перша думка в процесі ознайомлення з ним була десь така: невже це реальний запис реальної людини, настільки все це дійство нетутешньо і дивовижно звучало. Уявіть такого собі божевільного майстра капелюхів зі світу коміксів DC, що співає психоделічні пісеньки дуже високим фальцетом, підіграючи собі на укулеле. Хоча що уявляти, краще візьміть і просто послухайте.
Talk Talk - 1984 - It's My Life
Мені більше подобаються ранні записи Talk Talk, коли вони ще не розпочали експериментувати з переходом в абсолютно нові на той момент "пост-рокові" області. Композиторський талант в якості поп-групи, на мій погляд, їм вдалося якнайкраще проявити на другому альбомі. Хітовий електронно-інструментальний нью-вейв, пісні чудесні всі, як одна, мрійлива, романтична атмосфера і, як результат, один з кращих відомих мені поп-альбомів. А ще це прямо-таки віддзеркалення вісімдесятих, їхній дух живе буквально в кожній секунді цього запису.
Prince & the New Power Generation - 1991 - Diamonds and Pearls
Прінс в моїй системі координат найграндіозніший і наймасштабніший поп-артист. Для мене його творчість - як своєрідна піраміда Хеопса, просто неосяжна в своїй величі. З альбомами знайомлюсь дуже поступово, але постійно дивуюсь і захоплююсь багатству і вишуканості звукової палітри цієї музики. "Diamonds and Pearls" - той запис, про який я можу сказати, що точно підібрав до нього необхідні ключі. Крутий сплав фанку, попу, року і соулу, хуковий матеріал і філігранна робота із звуком. В альбомі безліч всяких нюансів, які поступово розкриваються, деталізованість і продуманість відчувається сповна. А вокал просто-напросто рве душу ("Insatiable"!). І взагалі вважаю, що у Прінса найзамороченіший поп із усього того, що доводилося чути. Не в плані занудства, звісно ж. Приємно, що виконавець і досі не втрачає хватку.
Madonna - 1998 - Ray of Light
Тут не буду оригінальним, для мене це теж кращий альбом Мадонни. В дев'яностих вона буквально дорослішала в творчому плані з кожним наступним релізом, поступово створюючи образ сильної, вольової і холодної жінки. В музикальному плані Мадонна в дев'яностих була близька до тріп-хопу, що знайшло найбільш відчутні прояви в альбомах "Erotica" та "Bedtime Stories". На "Ray of Light" мала місце перезагрузка, продакшн (до якого виконавиця, до слова, безпосередньо приклала руку) зберіг нотки брістольського саунду, але став більш зібраним і енергійним, і при цьому випромінював прямо-таки відчутну прохолоду і кришталеву ясність зимового сонця. І голос повний вивіреного блиску і шарму. А потім Мадонна почала молодшати, і для мене це не дуже зрозумілий процес. Найкраще залишилося в дев'яностих.
Justin Timberlake - 2006 - FutureSex/LoveSounds
А це кращий поп-виконавець в новому тисячолітті. При тому, що "The 20/20 Experience" мені подобається в цілому більше, ставлю в топ саме "FutureSex/LoveSounds", оскільки на ньому вже були відпрацьовані всі стильові фішки, які він сповна використає і в дабл-альбомі 2013-го: досить тривалі за мірками поп-мейнстриму композиції, часто з небанальним розвитком, драйвовий продакшн від Тімбаленда із нальотом фанку, рнб й хіп-хопу. І взагалі альбом сприймається, як концептуальна прогресив поп-конструкція зі свідомо наміченим курсом на відхід від хітовості, хоч і є тут "SexyBack" та "My Love". Чудові, до слова.
Винтаж - 2009 - Sex
А це кращий відомий мені пострадянський поп-альбом. Ставлю вище, ніж "Сука-любовь" Міхея, "Русский альбом" Агузарової, "Три звезды на небе" групи "Пеп-си" та альбомів "Колибри". При цьому ні до, ні після група не наближалася до такого рівня, а тут зірки зійшлись. Всі пісні - абсолютні хіти, і кожна наступна гармонійно доповнює попередню. Запис цікавий тим, що він серйозно спирається на бекграунд саме пострадянської популярної музики, хоча при бажанні тут можна легко розчути ту ж Мадонну чи "Енігму". Але от для мене головне досягнення в достойному акумулюванні саме тих традицій російської поп-музики з реверансом в бік таких виконавців, як "Гости из будущего", Шура та "Hi-Fi", але із значним перевершенням їх сукупних здобутків.
и затаскал этот диск просто до неудобоваримого состояния). Видимо, тогда же у меня появилась вполне осознанная потребность в самостоятельном поиске хорошей музыки - ибо до этого дня она меня почти не интересовала, да. Я могу послушать его и раз в год теперь, но ощущения будут все такими же острыми.)
