Звук і тиша
Якщо відкинути такі базові категорії музики, як ритм, метр, темп, гармонія та мелодія, ми лишаємось на одинці зі звуком. Що таке звук? На це питання легко відповісти з фізичної точки зору. Можна сказати, що звук - це сукупність механічних (акустичних) коливань певної частоти та інтенсивності. Проте, засліплені багатством тембрових, амплітудних та інших характестик звуку, ми можемо часто не звертати увагу на те, з чого ж саме народжується звук. Так, з одного боку, звук народжується з тиші, та що таке тиша? З фізичної точки зору? Так, тиша - це відсутність звуку, але зупинимось на мить. Приміром, кожен з нас, хто коли-небудь записував будь-які звуки чи слухав їх в навушниках, знає, що неодмінним супутником звуку є не тиша, а шум, до якого ми ще повернемося нижче. Як же "почути" тишу та й чи можна її почути? Гарне питання. Всі знають, що тишу "придумав" (і навіть назвав її 4'33") Джон Кейдж, проте можливо варто нагадати історію відвідування Кейджем т.з.
"безехової камери" до того. Фактично, це камера, в якій будь-який звук поглинається стінками, тому без наявності джерел звуку, направлених безпосередньо на слухача, в ній можна "по ідеї" досягти повної тиші. Та виявилося, що це в дійсності неможливо. У безеховій камері Кейдж відмітив два постійні звуки: високий (центральна нервова система) та низький (система кровообігу). По тому він сказав: "Поки я не помру, будуть існувати звуки. І після моєї смерті вони будуть продовжуватись. Можна не хвилюватися за майбутнє музики". Між іншим, чи не варто пригадати квантово-механічний принцип, який каже, що ми не можемо розділити реальність на суб"єкт та об"єкт - тобто на того, хто слухає, і те, що він чує?
Шум
Тепер, повертаючись до тиші, якої насправді не існує, чи не можна сказати, що необхідним фундаментом звукового виміру є шум, подібно до того, як фізичний вакуум є середовищем, в якому існуємо ми та вся матерія. Вакуум, який не є відсутністю частинок, а навпаки, постійно змінюється, "кипить",
енергія якого нескінченна, як кажуть деякі вчені. Тобто можна уявити собі звуки як хвилі на поверхні величезного океану шуму, шуму, в якому закладені всі звуки, всі частоти, весь вимір музики. Музика? Музика, особливо західна до виникнення електроніки, що має в своїй основі певну систему звуків, впорядкованих певних чином. Наразі, найбільш відомою такою системою є звукоряд, що складається з 12 т.з. тонів, 7 з яких мають власні назви нот. Цікаво, що коли ми кажемо про ці 12 тонів, то рідко згадуємо про їх октавний принцип організації. Тобто не дивлячись на те, що звичайний звукоряд містить 12 тонів, реальних звуків виходить більше (у інтервалі від 20 до 20000 Гц може бути до 120+ фактичних звуків) і всі вони звичайно різні на слух. Ми вже торкалися теми натуральних та рівномірно темперованих стоїв на форумі, які визначають висоти (частоти) окремих тонів звукоряду. Можна згадати лише, що натуральний стрій виник швидше за все емпірично, при цьому він слідує фізичному принципу утворення звуків(частот, гармонік, обертонів) в осцилюючій системі, в той час як добре відомий нам рівномірно темперований стрій є математичною апроксимацією, компромісом між зручністю та точністю.
Частоти
Наступне, якщо поглянути на спектр будь-якого реального звуку, можна помітити насправді надзвичайну річ: окрім основної частоти (скажімо, ля 440 Гц) ми маємо море додаткових частот, т.з. гармонік, які подвоюють, потроюють і т.д. основний тон. Схоже, що цей принцип спостерігається всюди, не лише в музичних інструментах (так, на Janus у спектрі звуку можна помітити три гармоніки цвіркунів на ~4, 8, 12 КГц). У музиці відносна інтенсивність гармонік визначає "тембр", те, що дозволяє нам відрізнити, наприклад, звучання гітари від скрипки. До речі, як виглядає частотний спектр звуку інструменту? Це набір піків в місцях гармонік на фоні неперервної кривої шуму. Нахил цієї кривої визначає характер шуму. Таким чином, розрізняють, наприклад, білий шум (крива горизонтальна, сумарна гучність однакова в кожному інтервалі частот) та рожевий (гучність залежить від частоти як 1/x). Про білий шум ми чуємо частіше, хоча в природі схоже частіше зустрічається рожевий, крім того він по суб"єктивним відчуттям здається "приємнішим". Рожевий шум також утворюється в електричних приладах, його можна отримати, записавши, наприклад, шум водоспаду.
Проблема штучного та природного
...Що як, маючи спектр тиші, тобто шуму, штучно підняти у ньому "хвилі", зокрема, гармоніки подібно до тих, що утворюються у звичайних інструментах? Чи буде звук штучним, чи буде він природним? Багато хто з нас відразу скаже, що звичайно ж він буде "штучним", але наскільки це вірно? Взагалі, як можна відрізнити штучне коливання від реального? Так перша відмінність у тому, що будь-яке механічне коливання в природі (наприклад, коливання струни) є затухаючим, тобто вимагає додаткових зусиль зовні для його підтримання, притоку енергії. Але! Чому б не згадати про величезний океан шуму, який за допомогою нескладних наявних програмних фільтрів ми можемо використати! (притік енергії в даному випадку відбувається через зовнішнє живлення електричної системи). А щодо "природності" звуку: ідеальний "штучний" звук дає хвиля заданої частоти, яку можна згенерувати програмно чи з використанням певного приладу. Коли ж ми беремо шум за основу.. До речі, а чи можемо ми відрізнити природний шум від неприродного? Це питання швидко відсилає нас до проблеми генерації штучних чисел. Насправді, на рівні нашого сприйняття відрізнити штучний шум від природного так само не просто, як відрізнити квадрат з точками, координати яких згенеровані комп"ютерним генераторами випадкових чисел, від квадрату з координатами точок взятими з певного природного джерела шуму. Варто спробувати? А якщо ще відразу задати певну картину (наприклад, лице), яку б утворювали наші випадкові точки? Отже, якщо ми погоджуємося з тим, що не можемо відрізнити штучний шум від природного у обраному контексті, лишається тільки вирішіти проблему функцій, які описують піки (гармоніки). Здається, вони не є такими вже й складними і можуть непогано описуватися певною
функцією розподілу типу гаусіани, яка зустрічається в природі дуже часто.
"Missa Celeste"
Музика, народжена з музичного вакууму - чистого шуму. 6 чистих (без гармонік) консонансних натуральних інтервалів. 10 октав. Кожному інтервалу відповідає своє "дихання", що додає людського виміру до звуку. Відповідно, найбільш дисонансний інтервал (приблизно відповідає малій септимі) робить приблизно 6 "подихів" на хвилину, в той час як основний тон робить 3. Ці числа відповідають дуже глибокому диханню йогів чи людей, які займаються медитацією. Дихання, та особливо різні темпи, вибрані для кожного музичного інтервалу, дозволили також "розділити" утворений "секстракорд" на складові, що на протязі треку утворюють постійно різні комбінації (насправді, перша і друга половина майже однакові). Сходяться всі дихання раз на 21 хвилину, що й визначило тривалість треку. Назву можна розуміти по різному: буквально - "небесна меса", якщо піти в етимологію - "місія Селесте" чи "небесне звільнення". Крім того, celeste - є частиною органу, паралелі з яким можна почути у загальному звучанні треку.
Drop Sum
Пусть сам рассказывает, мне ж надо знать о чем в ЖЖ писать!
Хотя скорее даже не само звучание космоса, а саундтрек к чему-то космическому, типа как если бы сняли фильм по Кларку или Азимову
так что это одна длинная петля звука. 
(только чтоб кто-то вычитал и грамматические ошибки поисправлял 
