re: Кого мы читаем
ех, прочитав би я в Селінджера хоча б що-небудь - теж приєднався би до дискусії, а так..

розкажу, що я зараз читаю.
Під час останньої поїздки до Львова в букіністів нічого цікавого не надибав, але у "Книгарні на Федорова" (шикарне місце, я вже там напевно 4й раз щось купую) пригледів собі "Придорожнього песика" Чеслава Мілоша всього за 20 гривень. Видавав "Літопис", знайомий мені за кількома чудовими книжками (наприклад, повне зібрання Антонича, а також подарункові видання лірики Антонича і Франка), але цього разу якість книжки виявилася відверто невисокою. Погано зверстано, надруковано не дуже добре, кегль зовсім не оптимальний. Напевно, у 2001-му році (коли було видруковано Мілоша) видавництво ще не навчилося робити добру продукцію. Ну, але якщо врахувати ціну книжки, то ці гроші за такого автора зовсім не шкода віддавати.
"Придорожній песик" - зібрання рефлексій письменника над проблемами особистого і суспільного, а особливо - над проблемами релігії у сучасній Західній цивілізації. Автор - щирий християнин, вірний католик, однак і достатньо розважливий - тому я часто зустрічаю думки, співзвучні моїм. Також особливе місце займає манера висловлювання - дещо заплутана, часто - суцільні натяки.
Вкінці вміщено наївну поему "Світ" 1943-го року, у перекладах Ярини Сенчишин (яка переклала прозову частину книжки) та Віктора Неборака (чиї версії я близько року тому прочитав, і зацікавився Мілошем). Поема - спроба повернутися в дитинство, де не було всіх жахів війни, і де весь світ підпорядковувався традиційному сільському ладу життя.
Через деякий час можу комусь дати на прочитання.
Паралельно ще взяв у товариша книжку Мазоха й почав читати "Венеру в хутрі". Казав, що дуже сподобалася повість - вірю на слово, але й буду перевіряти. Поки початок досить непоганий.
Згадав, що я нещодавно таки дочитав "Одноповерхову Америку" - і маю від того багато задоволення. Чудова книжка, яка дає цілісну й дуже захопливу картину Америки середини 30-х років. Звісно, там немає практично нічого про джаз та дуже мало про негрів (дві теми, які мене особливо цікавлять у Америці) - цього й важко було очікувати - але зате прочитання додало багато цікавих деталей до відомої мені історії США, а також суспільства споживання.
З іншого боку, дещо лицемірно звучали у книжці доволі часті нагадування, мовляв "А у Радянському союзі немає безробіття - і всі живуть, як брати", у той час, коли нових обертів набирав державний терор проти всього населення.
Я не можу судити Ільфа з Петровим за їх пропаганду (хто зна, що їх на це спонукало), але все одно подібні речі читати неприємно.