Re: Американская история Х / American History X (1998)
может вы скажете какая часть посмотревших этот фильм относится к этому типу человека мыслящего?
автор знімає кіно так, як йому цього хочеться, і акценти розставляє теж так, як він вважає за потрібне. Навіть у продюсерському кіно, якщо останні не проти цього.
Обрана автором гостросоціальна тема зовсім не означає, що він повинен обирати певний бік, давати свою особисту оцінку, проповідувати і намагатися схилити до чогось глядача.
Проблема в тому, що ви бачите найперше не художній твір, а те, що у кіно вбачав, наприклад, Геббельс. Інструмент, за допомогою якого можна впливати і переконувати. Мовляв, раз у фільмі зачепили тему расизму, то давайте покажемо все тільки чорним і тільки білим. Расизм - погано. Значить, треба зняте таке кіно, яке би відбивало охоту у молоді кидати зіги і займатися хернею.
Але ж ціллю фільму було показати не це, а людські взаємовідносини. Без будь-якого пропагандистського навантаження в той чи інший бік.
Темношкірі тут таке ж бидло, як і бони. Суто хорошої і поганої сторони нема. І фільм - не про те, що треба любити всіх незалежно від кольору шкіри, і не про те, що треба ставати боном і захищати блідолицих. Просто історія про людей, спосіб життя і переконання - будь-які- яких привели їх до особистої трагедії.
Так, комусь би було зручніше, якби фільм завершився на тому, як персонаж Нортона повертається до нормального життя. Що ж, чудесне кіно, добре, моральне, виховне: ось, дивіться, він зрозумів, що бути боном погано, вчасно опам'ятався і тепер живе і радіє. І глядачі зітхають із полегшенням, забуваючи, що цей самий персонаж на початку фільма безжально вбив негра, поклавши того зубами на асфальт.
Це вам убивство пацана вселяє безнадію. А я вбачаю тут певний колообіг: ти забрав там, а у тебе забрали тут. Мені жаль хлопчину, він був симпатичним героєм, проте такий фінал був цілком закономірним. Так, очевидно, що автор вчинив так задля більшого драматизму, але мені цей драматизм до душі. Завдяки цьому фільм не впадає у відверте навколорасистьське моралізаторство і залишає відкритими безліч питань. Ціль кінематографу - ставити питання і давати відповіді. Ціль сучасного кінематографу - ставити питання, але дати можливість глядачам самим на них відповісти.
Автор не мусить відповідати за те, що його фільм будуть сприймати якось не так, тому що це просто кіно, а не гола пропаганда расизму чи антирасизму.
І мені подобається, що фільм не скотився до банального тиску на болючі місця.
пацан был убит вовсе не из -за своего брата и его поступков.тут не действовал механизм круговой поруки иначе ег бы пристрелили раньше
і знову плоско.
Значить, доля, Бог, життя, випадок - кому що подобається - карає лише так: ось, ти щойно вбив людину, значить через 5 хв хтось уб'є саме тебе. Чудесний був би світ при таких розкладах. Але, на жаль, це не так. Страждають якраз, здавалось би, невинні люди. Малого вбили не просто задля більшої драматичності - не без цього, але і не лише через це.
Этакое морализаторство на тему того, что поезд уехал и надо платить за свои поступки, именно для придачи драматического эффекта
ага. Розглянемо альтернативний фінал.
Старший брат виходить із тюрми, покидає боновство, влаштовується на роботу і живе довго і щасливо. Вердикт - таке собі моралізаторство на тему того, що кожен може усвідомити свої помилки та щасливо жити далі, і не важливо, що ти до того робив, все ок, наслідків не буде, насолоджуйся. Попа не злипнеться? Прямо частина Євангелія, можна показувати на релгійних зборах. Тобі реальний фінал отдает фальшем, а мені від цього смердить банальщиною і соціальною рекламою.
Одна справа критикувати фінал за слабкість, невиразність, скомканість, а інша - за те, що, бачте, його смислове навантаження і меседж не співпало з вашим. Все ж, знімали його не ви, а інша людина, і в останню чергу хороший режисер має підлаштовуватися під очікування інших.